"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

8. Розвязаннє Палати послів, 1911. р.

Тим часом правительство барона Бінерта своїм: трактуваннєм парляменту, наче машини для ухвалювання державних запотребувань і безпрограмовістю фінансовою, яку впровадив вже міністер скарбу Біліньскі та якої не годен був відвернути новий міністер скарбу д-р Маєр, тратило що раз то більше симпатії і довіря у всіх партіях парляменту. Буджетові дебати протягались в комісії і в самім парляменті настало безладдє. Барон Бінерт не трібував вже иншого виходу і предложив в дні 27. марта 1911. р. цісареви: відроченнє Палати послів ізза опозиції проти буджетової провізорії, на що цісар згодив ся{Недовго перед розвязаннєм парляменту, дня 23. марта 1911. р. поставив був о. п. Тит Войнаровський замітне внеееннє про віддовжєннє землі. Передше, в дні 19 червня 1908. р. поставив о. п. Тит Войнаровський в Палаті послів внесеннє про віддовженнє селянської посілости. А п. В я чеслав Будзиновський поставив в дні 19. падолиста 1907. р. нагле внесеннє про викупно більшої посілости.}.

Та се було тільки перше дзвоненнє, бо заки посли розїхались домів появив ся в дні 31. марта 1911. р. цісарський розпорядок, яким розвязано Палату послів і запоряджено, що нові вибори мають бути зараз приготовлені і переведені.

Ось як скінчив своє життє перший парлямент загального голосування,— парлямент народний в Австрії. Він стояв весь час, від року 1907. під напором національних спорів, котрі все острійше виступали, а правительство барона Бінерта,

571

перше, друге і трете, латали ті спори принагідними угодами, а не мали відваги ні сили підняти ся до основної санації національних відносин в Австрії. Розвязаннем Палати послів відкликалось правительство Бінерта до народів Австрії та до них відкликались також посли, що вийшли з першого загального голосування... Тай Палаті послів було мож зробити закид, що вона не зуміла сконсолідуватись і супроти безпрограмового і пассивного правительства поставити свою програму національних, економічних і соціяльних реформ, щоб поставитись до боротьби парляментарної в інтересі народів і держави... Президія бувшого українського Клюбу в парляменті видала в дні 4. квітня 1911. р. відозву до народу, в котрій представила загальний огляд діяльности наших послів,— віддаючи посольські мандати в руки виборців.

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"