"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

23. Осінна сесія парляменту.

В осінній сесії парляменту, що розпочалась в дні 5. жовтня 1911. p., мав барон Ґавч показатись, чи він є дійсно досвідним державним мужем, котрий уміє все зробити,— що є потрібне. Але вже перший день нарад приніс некорисні познаки.

Зі замкненої чеської школи імени Коменского у Відні прийшли чеські діти з родичами до парляменту, щоби пожалуватись перед послами і правительством за те, що їм не дають рідної школи. З отсеї на позір невинної діточої демонстрації прийшло до бійки між чеськими а німецькими послами.

584

Та як тільки зачалась в Палаті послів нарада над справою дорожнечі і потребою ввозу мяса зза кордону,— в часі промови провідника соціялістів д-ра Адлєра,— челядник столярський Микола Нєґус (Хорват з походження) дав з ґалерії в парляменті кілька револьверових стрілі в, щоб поцілити міністра судівництва д-ра Гохенбурґера як представника тої державної влади, що по крівавій віденській неділі взяла ся карати учасників демонстрації за нарушеннє ладу і спокою. Віденці чули від часу до часу, що щось таке дієсь в Галичині, але вони самі не були привичні переносити на собі такі методи залагоджування справи дорожнечі...{У нас в краю наробив був тоді богато розголосу атентат священика Павла Камінського, що підняв руку на станиславівського епископа о. Григорія Хомишина (10. жовтня 1911. p.).}. Супроти сього атентату в парляменті проти члена правительства, виступив зараз президент міністрів барон Ґавч з острою заявою проти соціяльних демократів, виказуючи, що отсе є вислід підбурюючих промов і демаґоґічної аґітації послів сеї партії, та сказав, що правительство безглядно видержить на своїм становищи... Під вражіннєм сеї страшної події відбувалась дебата в справі дорожнечі,— в котрій підносились голоси, щоби без огляду на спротив Угорщини залагодило австрійське правительство довіз арґентинського мяса до Австрії. З українського Клюбу промовляли в сій дебаті:п. Будзиновський і Олесницький. По промові п. Будзиновського, в котрій він сказав, що годі обмежувати ся до апровізації міського населення, а треба подбати також про сільську людність,— виступили проти нас соціялісти з докором, що ми стаємо проти інтересів робітничого населення, оборонюючи аґраріїв. Проти сих докорів промовляв п. Олесницький, виказуючи, що треба піднести годівлю худоби в державі, щоби успішно і постійно забезпечити продукцію мяса,— та доказуючи, що наш селянин-хлібороб се робітник, який

585

живе в гірших обставинах як міський робітник, закінчив свою промову висказом, що ми не дамо інтересів селян на поталу соціялістам... По горячих промовах покінчилась отся дебата загальними резолюціями, приємливими для правительства, та наближувалось перше читаннє буджетової провізорії на рік 1912. Тоді відбулась конференція президії українського Клюбу з президентом міністрів бароном Гавчем, дня 19. жовтня 1911. р. Ми зажадали від президента міністрів рішучої відповіди про становище правительства відносно наших головних домагань, як український університет, соймова виборча реформа, краєва адміністрація і инші,— а він успокоював нас заявою своєї прихильности, але всяку мериторичну дискусію про наші домагання відкладав до порозуміння з Поляками. Такого ставлення справи ми не могли одобрити і заявили йому, що наша репрезентація є так само самостійна як польська, а як правительство не має сили признати нам належних прав, то ми мусимо до сього примінити наше становище. Отся конференція переконала нас, що барон Ґавч хоче нас присилувати до угоди з Поляками, та що він за сю ціну приєднав собі Поляків: нічо без нас!— як казав п. Біліньскі... Тому наше становище опозиційне було вповні оправдане, а п. Василько не мав рації, коли обстоював добрі наміри барона Ґавча в наших справах...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"