"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

35. Спільні конференції президій клюбових.

Аж в дні 18. січня 1912. р. відбула ся перша, спільна конференція польських президій клюбових з нами в справі виборчої реформи. На сій конференції висказано з нашої сторони жаданнє: одної третини мандатів і законного обезпечення числа сих мандатів, а з польської сторони слідувала заява, що нам признавсь 25% мандатів соймових і узнаєсь потребу законного забезпечення мандатів соймових.

На другій конференції під проводом краєвого маршалка графа Станислава Баденього згодила ся польська сторона на те, щоб ми дістали двох членів Виділу краєвого на сімох та урядую чого заступника маршалка краєвого. Засадничо (прінціпіяльно) згодила ся польська сторона також на українську репрезентацію (курію) в Соймі.

В дальших конференціях спільних йшло пиняво. Прийшла квестія наших мандатів, та ми домагали ся впровадження національних курій виборчих: української, польської і жидівської. Намісник заявив, що правительство не годить ся на те, щоби утворити жидівську курію, бо се були би конфесійні округи,

603

— а від себе піддав, щоби в містах утворити український національний катастер для вибору українських послів зміст. Аз польської сторони знова піднесено квестію плюрального голосування і петрифікації соймової виборчої ординації,— на що ми не могли згодити ся... В справу вдався перемиський епископ о. Конст. Чехович і в дні 27. січня 1912. р. поставив в Соймі внесеннє, щоби для улекшення переговорів замкнути засіданнє. Польська більшість згодилась на те і відтак в дні 1. лютого 1912. р. відбулась знова спільна конференція, на котрій ми обнизили наше домаганнє до 31% соймових мандатів,— а польська сторона відповіла, що згоджуєсь на 26’4% українських мандатів,— значить на ключ парляментарних мандатів... На сім розійшлись наші переговори спільні і в дні 3. лютого 1912. р. пішла в Соймі знова голосна обструкція з музикою...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"