"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

36. Ультімативні домагання в справі соймової реформи виборчої.

Тоді президія нашого соймового Клюбу звернулась до намісника з зазивом, що булоб завданнєм правительства виступити з ініціятивою до залагодження справи виборчої реформи,— а намісник обстоював думку, що внесеннє правительственного проєкту моглоб наступити пізнійше, колиб осягнено порозуміннє про основи виборчої реформи, та колиб обі сторони бажали собі інтервенції правительства. Наслідом сього поставили ми намісникові ультімативні домагання:

1) 30% соймових мандатів;

2) одномандатові округи;

3) компетенцію (круг ділання) галицького Сойму означить центральне правительство;

4) орґанізація громад і рад повітових наступить на засадах заступництва інтересів, та.

5) більша посілість буде мати право власним коштом удержувати поліцію на своїм обшарі.

604

Щоби довести до згідливого залагодження справи — ми посунулись до найдальше ідучих уступок та вижидали відповіди. В означенім речинці 8. лютого 1912. р. подав нам намісник до відома, що Поляки не згодили ся на наші остаточні предложення. По такім зірванню переговорів польсько-українських зложив я на засіданню Сойму, дня 9. лютого 1912. р. заяву сього змісту, що польська більшість відкинула подану її руку до згоди, чим свавільно розбила польсько - український компроміс, а ц. к. намісник краю не зумів рішучо станути в обороні наших оправданих домагань,— чим спричинив безглядно відпорне становище польської сторони і розбиттє переговорів. Тому отсей Сойм і його діяльність будемо поборювати всіми способами!... По мені промовляли іще презес Кола Польського п. Біліньскі і намісник д-р Бобжиньскі заявляючи, що справа порозуміння далеко поступила та що вони не уважають, мов би переговори були розбиті. Та сі слова на нічо не придали ся. Ми приступили до бурливої обструкції, бо годі було видержати з нещирістю і лукавством. На сім засіданню Сойму дійшло було до формальної анархії. Підчас польської пантоміни з маршалком краєвим в однім кінці салі засідань,— в другім кінці салі виголошував п. Старух свою промову, відсилаючи шляхту до дому, а пп. Петрушевич, Макух і Кивелюк кинули ся були на трибуну референта,— так що маршалок поспішно замкнув засіданнє... Польська більшість побачила, що не ухвалить вже буджету краєвого, бо Сойм мусить бути відрочений. В дні 14. лютого 1912. р. приняла польська більшість, в часі нашої оглушуючої обструкції — на борзі буджетову провізорію, а намісник оголосив відроченнє Сойму... І знова заперлись брами галицького Сойму без полагодження соймовової ординації.

605

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"