"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

53. Ми вже не були самі.

Та ми, галицькі Українці, вже тоді не були самі, що управляли самітну ниву. Не зважаючи на протиукраїнський курс російської політики українське громадянство в Росії відживало і стежило за всяким подвигом нашого життя в Австрії. Героїчна боротьба галицького українського громадянства і української парляментарної репрезентації у Відні викликали серед українського громадянства російської України широку филю співчуття. До сього причинилась найбільше київська „Рада“, та за нею пішов харківський тижневник „Сніп“, що приніс знаменну статтю „Про український Піємонт“. Полтавські Українці, український гурток в Петербурзі, українські студенти в Томську і инші орґанізації в російській Україні спочувають нашій боротьбі за український університет у Львові...{Пр. пop. D-r Wladimir Kuschnir, Die Ukraine und ihre Bedeutung im gegenwartigen Krieg mit Russland, Wien, 1915, стор. 31.}.

Український публіцист Володимир Степанківський оголосив в анґлійському тижневнику „Saturday Review“ інформаційну статтю під заголовком „Українці і Поляки“, що відкрила відносини між Українцями і Поляками в Галичині...

В той час дістали, по довших заходах, наші Українці в Канаді свого епископа в особі о. Никети Будки.

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"