52. Дві важні справи.

Ось так перед нами стояли дві важні справи: соймова ординація виборча і український університет, що наближували ся до вирішення. Та в межичасі стала що раз більше заострювати ся іще трета справа:{стр.623} водних доріг (каналів),— бо з чисто економічної вийшла вона на політичну. Зокрема, більшість нашого Українського Клюбу добачувала у водних дорогах не шляхи економічного поступу і упромисловлення краю, а шляхи польського національного підбою. Се становище спричинило обструкцію наших членів в комісії водній. Та отся обструкція, з приводу непривітливого поведення голови комісії п. Удржаля, перейшла у сварку з послами: о. Корошецом і Будзиновським та покінчилась таким способом, що посол о. Корошец кинув актами на голову п. Удржаля, а п. Будзиновський подер протокол засідання комісії{В сім моменті прискочив п. Діяманд (соціальний демократ) до п. Будзиновського і сказав: „Знаєте, що ви роздерли? Український університет!...“ Зараз завідомлено мене про сю пригоду, та коли я прийшов до салі нарад комісії — вже було по всім...}. По сій голосній сцені замкнув голова п. Удржаль засіданнє комісії водної... Опісля, в дні 5. липня 1912. p., Палата послів розїхалась на літні ферії.

Іменем Українського Парляментарного Союза відбув я і п. Василько іще конференцію з президентом міністрів графом Штірком і міністром просвіти Гусареком про засади, яких правительство буде придержуватись при укладанню нового проєкту в справі університетській. При сій нагоді заявили ми президентови міністрів, що справу заложення академії гірничої в Кракові, про що старають ся Поляки, уважаємо також національно-політичною, котра може бути полагоджена тільки за порозуміннєм обох парляментарних репрезентацій...

Останні події парляментарного життя показали нам, що український нарід і його представники в Австрії можуть стати самостійним і визначним політичним чинником з національними і соціяльними користями для народу,— та що богато занедбань маємо за собою наслідом політичної невироблености наших попередників. Через те минуле зискала польська політика для своїх інтересів вельми{стр.624} сильне і цінне становище, з якого її зрушити нам так тяжко приходило.