"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

64. Народний Зїзд, 1912. р.

З кінцем р. 1912. р. відбув ся Народний Зїзд національно-демократичного сторонництва, при участи 468. відпоручників повітових орґанізацій. Приймаючи до відома і одобрюючи діяльність політичну наших парляментарних і соймових послів ухвалив Народний Зїзд — між иншими — отсі резолюції:

I. Розваживши міжнародне положеннє, котре може довести до оружного конфлікту на землях заселених українським народом, та обстоюючи непохитно наші змагання до повної державної независимости всего зєдиненого українського народу, Народний Зїзд ствержує невигаслі і непередавнені права української нації до самостійного правно-політичного життя на цілій території, заселеній українським народом та рішучо застерігає ся проти польських посягань на українські землі;

II. Народний Зїзд приймає в цілій основі постанову міжпартійного зїзду з дня 7. грудня 1912. p.;

III. Народний Зїзд взиває всю нашу суспільність, щоби в сей момент залишила всі партійні і фракційні спори та енерґійно обернула всю акцію на сконсолідуваннє своїх сил.

638

Ось так закінчили ми рік 1912., що приніс важні події в політиці внутрішній, як також закордонній,— а серед розгару сеї політики виступило питаннє українське як державне питаннє, що перестало бути справою домашною галицьких Поляків, а своїм значіннєм заінтересувало було політичні круги в Австрії і поза її границями. Д-р Теофіль Дембицький Визвольний рух українського народу в Австрії став приводом до більшого давлення нашої України за кордоном і міжнародного соперництва Австрії з Росією. Звідсі вийшла наша лінія орієнтаційна.

639

Галицький Сойм мав бути скликаний в р. 1913., як наступить порозуміннє в справі виборчої реформи, а як не буде порозуміння,— не буде Сойму! Нашою боротьбою доходили ми до нового Сойму загального голосування та бодай частинного забезпечення наших прав. Головним приводом нашого становища в парляменті була справа українського університету. Він став символом нашої самостійности і державної безпосередности в Австрії. Ми бажали сили Австрії, аби в сій державі наш нарід дійшов до заспокоєння своїх життєвих потреб. Ми хотіли порозуміння з польським народом на засаді рівноправности, рівновартности і безпосередности державної в Австрії. В тім році виєднали ми значнійшу державну підмогу на удержаннє приватних середних шкіл, як також на вивінуваннє Наукового Товариства імени Шевченка у Львові як будучої української академії наук. Виєднали ми також значнійші пільги податкові і державні допомоги для заратовання наших хліборобів навіщених недородом. В р. 1912. перебули ми також пробу діяльности і сили нашої молодої фінансової орґанізації, опертої в переважній части на наших союзних стоваришеннях (кооперативах). Коли польські фінансові інституції жалувались на воєнний переполох і відплив гроша, то наші народні маси в краю відносили ся з довірєм до своїх українських фінансових інституцій і наш народний гріш остав ся в своїх руках. Се було вислідом політичної зрілости українського народу в сім важнім моменті...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"