"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

66. Розбиттє переговорів в справі університетській, 1913. р.

Та конференції в справі університетській іще не докінчились. На жаданнє Кола Польського, котре не було вдоволене з проєкту правительства, відбула ся в дні 4. січня 133. р. польсько-українська конференція під проводом міністра просвіти Гусарека. В сій конференції брали участь, з нашої сторони: я, Василько і Лагодинський, а з польської сторони: Лєо, мін. Длуґош і Яворський. Міністер Гусарек зачав під позором дефінітивної редакції цісарського письма — наставати на нас, щоби у сім письмі передусім устійнитй польський характер львівського університету. На се відповіли ми, що з таким ставленнєм справи моглиб ми згодити ся тільки тоді, як буде запорука заложення українського університету, а як сього не даєсь, то ми обстаєм при проєкті правительства з 27. грудня 1912. р. Опісля наступила перерва в конференціях, та аж в дні 19. січня 1913. р. ми знова зійшли ся у міністра Гусарека і на сій конференції він предложив нам зовсім новий проєкт цісарського письма. На наш запит, що се за проєкт — зовсім инший, як був останний проєкт правительства, відповів міністер Гу-

641

сарек по довшім ваганню, що се є проєкт поданий з польської сторони. Тоді я сказав, що ми зійшли ся, аби висказати наші бажання відносно проєкту правительства, а від Поляків нічого не жадаємо і ніяких проєктів від них не приймаємо. Колиж я той проєкт звернув міністрови Гусарекови, він обрушив ся та знова підсуваючи мені той кусник паперу сказав з притиском зарозумілости, що правительство приймає сей проєкт за свій! По сій заяві міністра Гусарека заявив я йому, що се значить піддавати нас під диктат Кола Польського, а ми під сей диктат не підемо і сим поступком правительства уважаємо наші переговори за зірвані!... Міністер Гусарек не сподівав ся такої відповіди від нас, та остаточно став складати свої акти і сказав піднесеним голосом: „Мої акти вже замкнені і я мушу зараз йти до цісаря, щоби йому дати сю формулу до підпису, бо цісар жде на мене“. Я знав, що се ложний викрут та маючи за собою згоду моїх товаришів заявив я іще більше піднесеним голосом: „Ми рішучо протестуємо проти такого поступовання правительства, та прилюдно зараз проголосимо, що той проєкт проти нашої волі накинули правительству Поляки, а правительство зломало своє приреченнє, дане нам в дні 28. грудня 1912. р.“ 3 отсим словом ми зачали пращати ся, а міністер Гусарек став на раз дуже мягкий і чемний та разом з польськими членами конференції зачав нас припрошувати до відбуття наради в ціли зміни тих уступів формули, котрі є для нас неприємливі, але ми таки розпращались — обстаючи при своїм, що в таких обставинах не можемо відбувати дальших конференцій, бо на се шкода часу...{Міністер просвіти Гусарек хотів приєднати собі Поляків, щоби повалити графа Штірка і на його місце стати австрійським президентом міністрів. До сього він дійшов, але аж при сконі Австрії.}. Як довідав ся президент міністрів граф Штірк про такий вислід наших конференцій з міністром просвіти,— негайно запросив мене до себе і сказав

642

мені отверто, що міністер Гусарек на власну руку приймив проєкт Поляків за проєкт правительства і тим своїм нетактом погіршив університетську справу, що тільки часу і праці стояла і була дуже близько згідного полагодження. Президент міністрів граф Штірк запрошував наш Союз парляментарний до дальших переговорів, але наш Союз вирішив в дні 27. січня 1913. р. дати правительству ось таку відповідь: „Український Парляментарний Союз констатує, що правительство відступило від занятого ним становища, на користь Поляків,— домагаючись, щоби зараз був установлений польський характер львівського університету,— та уважає всякі дальші переговори з правительством в університетській справі за виключені, доки воно стояти буде при односторонній — Польським Колом уложеній формулі“. Сим закінчив ся той тяжкий етап наших змагань за український університет у Львові... В дні 28. січня 1913. р. поставив я запит в Палаті послів, в університетській справі,— виказуючи перед парляментом всю шкідну діяльність Поляків і нещире поступуваннє правительства супроти наших домагань, як також жадаючи, щоби правительство трактувало нас рівнорядно з Поляками на істнуючім університеті у Львові. Опісля в дні 29. січня 1913. р. поставив п. Окуневський запит про односторонні конференції з Поляками в справі оснування Гірничої академії в Кракові, в супереч заяві правительства про конечність порозуміння представників обох народів. У фінансовій комісії виявилась зараз українська опозиція, яку там проводили пп. Будзиновський, Голубович і Лукашевич,— а в буджетовій комісії п. Дністрянський представив знова нашу університетську справу, при чім прийшло до острої виміни слів між ним а польськими послами про характер львівського університету...

643

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"