109. Докінченнє руссофільського процесу на два боки, 1914. р.

Та в перших днях місяця червня 1914. р. закінчив ся руссофільський процес за головну зраду і військову шпіонажу у Львові так, як я се наперед сказав міністрови судівництва: одноголосним увільненнєм всіх обжалуваних. Польські суддї присяглі віддали 12 своїх голосів за увільненнєм підсудних, а за те зібрана руссофільська публика приняла сей вердикт оплесками і закидала квітами ласкавих суддїв. Такою демонстрацією покінчив ся сей процес політичний, що був прикладом розрахунку Поляків з Австрією...

Та коли „новокурсники“ Руссофіли під проводом д-ра Вол. Дудикевича празнували свою побіду по карно-політичнім процесі,— „старокурсники“

Руссофіли вислали депутацію до Відня, щоби австрійському правительству зложити заяву льояльности від старорусского політичного товариства „Галицко-руская Рада“ у Львові. Сю депутацію представляли: о. Василій Давидяк, о. Іван Костецький,

Д-р Антін Горбачевський

Д-р Теодозій Заяц, д-р Лев Павенцкий і радник двору Николай Гарасимович. В меморіялі до правительства заявили вони, що Старорусини не відрікаючись національної і культурної єдности з русским народом, стоять на ґрунті греко-католицької реліґії,

льояльности для австрійської держави і вірности для династії Габсбурґів. А рівночасно новокурсний „Народний Совєт“ у Львові проголошує резолюцію, якою витає проби в напрямі російсько-польського наближення. Отсе був другий бік руссофільської фарси. Одні кадили Полякам і Росії, а другі Полякам і Австрії, щоби охоронитись від переслідування Австрії і задержати при собі,, Народний Дім“ у Львові. Та „Прикарпатская Русь“ у Львові далі ревіла про переслідуваннє „русского народа“ і кликала помочи з Росії...

Тим часом наші народні орґанізації відбувають в краю великі віча, на котрих протестують проти правління без парляменту, та домагаються поділу Галичини.