Будьмо взаємно поступливі

Як один з ініціаторів внесення до порядку денного сесії Верховної Ради питання про приєднання України до Міжпарламентської асамблеї, вважаю за необхідне пояснити свою позицію.

Я — принциповий прихильник багатовекторності зовнішньополітичної орієнтації України. А тому не бачу будь-якого розумного пояснення, чому Україна має входити до різних міждержавних структур на Заході, і не повинна цього робити на Сході.

Розмови про те, що МПА є нібито наддержавною інституцією і входження до неї загрожуватиме нашому суверенітетові, є цілком надуманим. її міждержавний консультативний статус не дає для таких побоювань жодних підстав. Не бояться ж цього Казахстан, Узбекистан, Грузія й інші країни Співдружності, які, переконаний, дорожать своїм суверенітетом не менше, ніж ми. Західні міждержавні структури значно більше обмежують суверенітет своїх членів, тим часом нас це начебто анітрохи не лякає. Згодні там бути хоч би й на таких обмежених правах.

Як колись відомі чеховські персонажі марили Москвою, так ми нині маримо Європою, і це марення зовсім позбавляє нас почуття реальності, а то й розуму. Енергоносії беремо на Сході, нерідко в борг, ринок для своїх товарів маємо там-таки, а брататися хочемо тільки із Заходом.

Під час укладання договору між Україною і Росією ми заявляли, що Росія наш стратегічний партнер і відносини з нею мають бути нашим найголовнішим пріоритетом. Неприєднанням до МПА ми фактично ставимо під сумнів щирість цих заяв. Адже, будемо чесними перед собою і зізнаємося, що до МПА ми не хочемо приєднуватися не через те, що туди входять Киргизстан чи Вірменія, а тому, що там є Росія. Демонструючи таким чином несприйняття Росії на рівні багатосторонньої співпраці країн Співдружності, ми об'єктивно підриваємо і двосторонні відносини. Мусимо давати собі звіт у цьому. Це не на користь Україні.

Ми багато говоримо про злагоду в українському суспільстві, але практично нічого не робимо для її досягнення. Більше того, складається враження, що робимо все навпаки. Ортодоксальність наших позицій, невміння відрізняти головне від друго-

рядного просто вражає. Приєднання України до МПА не є таким принциповим питанням, котре повинне розводити нас по різні боки барикад. Вирішивши його позитивно, ми ліквідуємо джерело непотрібної напруженості, а разом з цим зробимо крок до громадянського порозуміння. Немає і найменшого сумніву в тому, що переважна більшість наших співвітчизників схвально зустріне таке рішення Верховної Ради.

Я закликаю всіх нас до взаємної поступливості: перестаньмо шукати горе там, де його могло і не бути.

1999 р.