"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

8. Славянський конґрес (собор) в Празі, 1848. р.

Славянський конгрес скликали Чехи до Праги на день 2. червня 1848. р. Приводом до конгресу Славян було становище Німців в Австрії і Німеччині супроти Чехів. Німці постановили були скликати до Франк-

34

фурту над Меном загальнонімецький парлямент, щоби зединити у всенімецькім союзі всі німецькі території національні. До сих територій причислили вони також Чехію, Моравію і Сілезію. Такий плян Німців незвичайно затрівожив Чехів. Вони побачили грізну небезпеку, що в разі здійснення змагань німецьких, чеський нарід розпливеться в морю германськім. Тому скликали вони славянський конґрес, щоби обеднаннєм Славян в Австрії перепинити посяганнє Німців на славянські території. Конгрес отворив Павло Йосиф Шафарик та відчитав програму нарад: 1) познакомитися і порозумітися відносно положення і недомагань Славян в Австрії; 2) виготовити представленнє від кождої народности з її національними і конституційними домаганнями і внести від конгресу петицію до цісаря, — 3) уложити акт федерації, яким всі славянські народи Австрії зобовязують ся жити з собою в згоді, не домагати ся верховодства над другим і солідарно оборонюватися від чужинців. „Головна Руська Рада" вислала на той конґрес до Праги трьох делегатів: крилошанина о. Григорія Гинилевича, Iвана Борисикевича і Алексія Заклинського. Коли зачались наради, явилася друга руська депутація з Галичини, вислана польонофільським „Руским Собором", та президія конгресу не знала, котру з тих депутацій узнати представницею руського народу галицької землі. Через те розпочались спори і сварки на конгресі, а вислід був такий, що зложено галицько-руську секцію з членів обох делегацій, до котрої вибрано трьох представників „Головної Руської Ради": Гинилевича, Борисикевича і Заклинського та трьох заступників „Руского Собору": кн. Сапігу, кн. Юрія Любомірского i адвоката Поглодовского, під проводом кн. Сапіги. Кн. Лев Сапіга як провідник нарад секції не голосував і тому в секції вирішили три представники Головної Руської Ради: поділити Галичину на дві провінції, східну: — руську і західну: — польську. На се піднесли Поляки, що прибули до

35

Праги, страшний крик, прозиваючи кн. Сапігу зрадником і відгрожуючусь, що його убють. Тоді на просьбу кн. Сапіги згодились наші члени секції, щоби при тій постанові додати слова: „Вирішеннє сього литання полишуєть ся соймови краевому, зглядно раді державній"... Та славянський конґрес не докінчив своїх нарад, бо в дні 12. червня 1848. р. прийшло було до крівавого бою між військом австрійським а чеською гвардією, наслідом чого командуючий ґенерал кн. Альфред Віндішґрец зачав бомбардувати Прагу і розігнав конґрес. Надії, які покладано на сей славянський конґрес не здійснилися та делєгація "Головної Руської Ради" у Львові спільною нарадою з Поляками не принесла ніякого успіху... Чомуж рішилась „Головна Руська Рада" вислати свою делєґацію на запросини — на славянський зїзд? Тому, що наш руський (український) нарід другим елавянським народам мало був знаний і досі то за часть польського, то за часть російського народу був уважаний. Та щоб отсе опрокинути і себе народом самостійним у світі славянськім представити — вислано нашу делегацію на славянський зїзд до Праги. А отеє завданнє поширення відродженої думки політичної виконала по змозі наша делєґація в тяжких обставинах... Тоді прийшла черга на перший конституційний Сойм державний у Відні.[17 Пр. пор. Филипа И. Свистуна, Прикарпатская Русь подь владЪніємъ Австріи, Львовъ, 1895, стор. 280. і д.]

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"