"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

12. „Головна Руська Рада" у цісаря Фердинанда.

„Головна Руська Рада" у Львові не вдоволялась тим, що досі зробила ані не здала всеї справи на депутованих, але сама докладала заходів, щоби для нашого народу здобути належне йому правно-державне становище в Австрії.

Вона вислала депутацію до цісаря Фердинанда, що пробував тоді в Оломунці. До сеї депутації були призначені: о. Мих. Куземський, і Іван Борисикевич, як також о. Григорій Шашкевич, о. Іван Ломницький, о. Григорій Левицький, Василь Гармацій і Андрій Дзіваковський.

Депутація представила ся цісареви в дні 6. падолист а 1848. р. та предложила йому адресу, в котрій поставлені були отсі домагання:

46

1. поділу Галичини на руську (українську) і польську провінцію; 2. допущення національної руської ґвардії; 3. впровадження руської мови в школах і всіх урядах руської (української) Галичини; 4. скасування двірських мандаторів і установлення на їх місце цісарських (державних) урядників; 5. установлення комісії для розсліду спорів за ґрунти і ліси між панами (дворами) і громадами; 6. перенесення урядників, неприхильних нашому яародови: та — 7. зрівнання всіх прав нашого грецько-католицького духовенства з духовенством латинським. Цісар Фердинанд відповів депутації, що отсі домагання возьме собі до серця та прикаже міністерству розслідити сі справи і по змозі сповнити бажання[20 Пр. пор. „Зоря Галицка" ч. 21. з р. 1848.]. Отся адреса до австрійського монарха має своє значіннє. Вона засвідчує, що політична думка у тодішних провідників дійшла була до програмового устійнення національних домагань, — що представляють собою визвольні змагання нації: своя національна територія, національна оборона, українізація школи і урядів, правильна адміністрація, вирішеннє економічної долі селян-хліборобів (земельна справа) та рівноправність обрядів релігійних... Польські патріоти демаґоґи, як Каспер Цєнґлєвіч і Ян Добжаньскі голосили, що „Головна Руська Рада" представляє тільки одну клерикальну фракцію, а не цілий наш нарід, і отся лєгенда перейшла до уст деяких наших істориків, — зовсім фальшиво, бо хоча провідниками нашого народу були тоді в переважній части духовники, то їх політика була не кастова клерикальна, — але в дійсности національна і українська...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"