13. Абдикація цісаря Фердинанда і дальші події.

В дні 2. гдудня 1848. р. відбулась в Оломунці абдикація цісаря Фердинанда, по котрім прийшов на цісаря Австрії 18-літний архикнязь Франц Иосиф.

Подія вступлення на престол нового цісаря спричинила потребу привитання молодого володаря і представлення йому домагань іменем нашого народу.

І так в дні 20. січня 1849, виправив нарід галицько-руський до Цісаря і Царя свого Франца Йосифа І. заступників своїх, щоби Йому жичити з щирого серця щасливо царствувати, — як се оголосила „Зоря Галицка" дня 24. січня 1849.

Сими заступниками були духовні і світські, учені, урядники і горожане (обивателі) міст і сіл:

1)Єп. Григорій Яхимович; 2) о.Мих. Куземський; 3) о. Іван Лотоцький; 4) о. Тома Полянський; 5) о. Еміліян Коссак; 6) Стефан Керичинський, радник магістрату; 7) Іван Товарницький, власник маєтностей; 8) Йоаким Хоминський, ґуберніяльний секретар; 9) Іван Заржицький, радник магістрату; 10) Юрій Баляк, урядник; 11) Николай Юристовський, директор державної друкарні; 12) Сильвестер Држималик, провідник магістрату коломийського; 13) Петро Головацький, сотрудник редакції „Зорі Галицкої"; 14) Мих. Барутович, докторанд медицини; 15) Андрій Шушкевич, надкомісар скарбовий; 16) Йосафат Садовський, радник кримінальний; 17) о. Яків Шведицький, декан; 18) Василь Антін Чачковський, урядник камеральний; 19) Теодор Рожейовський, магістратський урядник; 20) Лев Крушинський, правник, і 21) Амброз Яновський, доктор фільософії і учитель гімназійний.

На чолі сеї депутації станув єпископ Григорій Яхимович та її приняв цісар Франц Йосиф дня 28. січня 1849. Еп. Яхимович відчитав адресу по руськи, а потім один зі світських членів депутації ту саму адресу по німецьки. В сій адресі піднесено між иншим, що нарід руський „живить в собі переконаннє, яко Ваше Величество розпочатеє діло переображення монархії совершить, правную свободу

для общого добра забезпечить, а так Австрію свободну, нероздільну і сильну сочинить, до котрої красна Руська Галичина, яко часть невіддільна належить"... [21 В польській адресі до цісаря, котрою займали ся пп. Валєріян Подлєвскі і Мелитон Пєньчиковскі, висказано побажаннє, щоби народність галицька не була поділена, а щоби в цілім краю нашім тільки одна народність (розумівсь польська) узнана була і право мала.]

По прочитанню тої адреси приступив цісар близше до депутації і відповів: „З радістю приймаю вирази привязання, вірности і вдячности, котрими мою волю узнаєте, щоби кождому народови, кождій народности, — рівне, неперешкоджене розвиттє призволити і підмагати. Також Русини наслідом сього займуть їм належне місце між народами моїх держав"...

По сім розмовляв цісар з членами депутації. На обід до цісаря були запрошені: еп. Яхимович, о. Мих. Куземський та іще чотири свіцькі члени депутації, — на котрім також були родичі цісаря: Франц Карло отець і Софія мати. По обіді розмовляли: цісар і його родичі з членами нашої депутації та вихвалювали гідний спосіб поступовання Русинів і припоручили отcе подати до відома руського народу...

В дні 18. лютого 1849. уладили львівські Русини в митрополичій палаті у Львові: вечірну забаву в честь повернувших висланників, що іменем руського народу поздоровляли цісаря Франца Иосифа.