15. Памятне засіданне „Головної Руської Ради" у Львові в дві 16. лютого 1849. р.

Засіданнє розпочалось представленнєм Раді; висланників з Буковини до цісаря. їх привитав Іван Борисикевич сердечними словами нагадуючи, як галицькі Русини з давних давен з румунським народом (Волохами) жили в мирі і любві та собі взаємно помагали, чого свідоцтвом є руська церква у Львові, котра називаєть ся волоскою; що межи волоськими князями були Русини; що руською мовою на Буковині не погорджується і що не один Русин найшов на Буковині свій захист, та закінчив, що Русини хочуть з Румунами як своїми добрими сусідами на далі в мирі і любві жити. На те відповів професор Николай Гакман, що Буковина радує ся тому, як нарід галицько-руський тою дорогою поступає, що не хоче нічиєї кривди, а тільки о те упоминає ся, що йому справедливо належить ся, та що Буковина бажає з Русію галицькою в мирі та любві жити...

Опісля Іван Борисикевич звернув увагу Ради на те, що конституційна комісія Сойму державного противить ся поділови Галичини, супроти чого вносив, щоби вибрати осібну комісію, котраб застановилася над способами, як би отсю ціль конечно осягнути. А о. Лев Трещаковський предложив, щоби в разі, як би Сойм державний не постановив поділити Галичину і утворити руську провінцію, — руський нарід відкликав своїх депутованих зі Сойму, а за „змінника" такого руського депутованого узнав, котрий би ще тоді в Соймі остав, коли руський нарід зажадав поділу Галичини над двіста тисячами голосів...

Сей хід дебати виказує нам наглядно, що домаганнє поділу Галичини стало головним політичним кличем, поширеним в народі, та великою журбою „Головної Руської Ради"... І тут виринула перша думка про сецесію послів.

В дальшій нараді вніс о. Мих. Куземський, щоби старати ся, як настануть шульрати (ради

шкільні) та як тут у Львові буде один член стерегти — прав польської мови, то щоб в Кракові був член Русин (Українець), щоб стерегти прав руської мови в західній Галичині.

Мих. Куземський поставив також внесок, щоби „Головна Руська Рада" заняла ся старанно святом народним руським дня 3 (15) мая, з приводу знесення панщини і надання закону свободи (конституції).