"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

16. Розвязаннє Сойму державного, 7. марта 1849.

Надії на молодого цісаря Франц Йосифа, що він затвердить свободи конституційні приречені його попередником цісарем Фердинандом та їх здійснить в короткому часі, зачались затемнювати.

З початком місяця марта 1849. р. неожидано появив ся цісарський патент. Се був патент цісаря Франц Йосифа про розвязаннє Сойму державного, з 7. марта 1849. Підписали сей патент міністри: Шварценберг, Стадіон, Кравс, Бах, Кордон, Брук, Тінфельд і Кульмер. В сім патенті сказано було, що в нарадах Сойму розважувано питання з области теорії, що не тільки противилось фактичним відносинам монархії, але загалом не допускало до уладження правного стану та могло дати привід до переворотів. Тому цісар постановив з власного почування і силою своєї цісарської влади надавати права, свободи і політичні установи. А вкінці взиває цісар народи Австрії, щоби горнулись коло свого цісаря, — та конституція держави не буде мертвою буквою, бо діло є велике, але воно вдасть ся злученими силами!

Наслідом сього патенту —- кромерижський проект конституції не став законом. Рівночасно з розвязаннєм державного Сойму проголошено октройовану державну конституцію для цісарства Австрії з дати: 4. марта 1849, в котрій між краями коронними вчислено також королівства Галичини і Володимири з воєвідствами Освенцімським і Заторським

54

і великим воєвідством Кракова, та заповіджено, що всі коронні краї одержуть свої статути. Граф Франц Стадіон, автор основ сеї конституції з р. 1849, взяв ся до укладання краєвих статутів. Зокрема для Галичини хотів він надати два сойми краєві: в однім Поляки а в другім Русини мали бути в більшости. А міністер Бах пішов іще далі та мав намір в Галичині впровадити три сойми. [22 Rісhard Сharmatz, Оsterreichs innere Geschichte von 1848 bis 1907, I. Die Vorherrschaft der Deutschen. Leipzig, 1911, стор. 23. Про згадані три сойми, зглядно три сонмові курії буде в дальшім близше сказано.] „Головна Руська Рада" не залишала сеї справи, але безнастанно виступала з домаганнєм, щоби перевести поділ Галичини на два краї. Найзавзятійше обстоював сю справу заступник голови „Головної Руської Ради" Іван Борисикевич, так що у Львові була рознеслась вість про арештуванне його і видаленнє зі Львова за неприязне становище супроти правительства. А галицький Губернатор граф Аґенор Ґолуховскі, що на зверх удавав приятеля Русинів, у своїх звітах урядових поборював плян центрального австрійського правительства відносно поділу Галичини, вказуючи на те, що руський край в Австрії може стати піємонтом українським та загрожувати одноцілість Австрії і добрі відносини держави австрійської з Росією. На сю подвійну гру Губернатора Ґолуховского вказує також перший роковий обхід свята свободи у Львові.

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"