23. Азбучна справа, (азбучна війна), 1834—1861.

Азбучна справа, зглядно азбучна війна має свою історію. [31 До історії азбучної війни є публікація проф. Якова Головацького: "Zur galizischen Schrift-und Sprachfrage", 1860.] Вона розпочалася в р. 1834, коли о. Йосиф Лозинський, парох Яворова, захвалив був абецадло польське для нашого письменства. Від того часу війна азбучна, то притихала то піднималась — аж останний наступ виконало австрійське міністерство, висказуючи бажаннє, щоби Русини приймили азбуку латинську, бо тільки сим способом мож буде запобігчи ширенню російської пропаганди між деякими руськими письменниками.

Тоді президія намісництва у Львові покликала на підставі рескрипту міністерського з 8. мая 1859 р. комісію азбучну на день 15. мая 1859, щоби вона обдумала питаннє, чи в письменність руську можнаб ввести латинську азбуку. Членами сеї комісії були: епископ-суфраґан Спірідіон Литвинович, о. Михайло Куземський, о. Мих. Малиновський, професор університету Яків Головацький, інспектор ґімназіяльний др. Явзебій Черкавський, директори ґімназіяльні: др. Амброзій Яновський і Тома Полянський та о. Йосиф Лозинський з Яворова. Провідником сеї комісії був губернатор граф Аґенор Ґолуховскі.

З Вiдня приїхав був секретар міністерства просвіти Йосиф Ïречек. Він привіз з собою брошуру п. н. "Uber den Vorschlag das Ruthenische mit lateinischen Schriftzeichen zu schreiben" (Wien 1859), та захвалював Русинам азбуку латинську. Та всі члени комісії азбучної станули в обороні славянсько-руської азбуки, крім д-ра Черкавського, і не дали накинути нам чужого письма. Йосиф Лозинський, що давнійше (1834 р.) хвалив абецадло польське, заявив на комісії, що тепер не важив би ся виступити з тою думкою, котру захвалював перед 25. роками. А Мих. Куземський виступив з тої комісії і подав мемо-

ріял, в котрім висказав обуренне за вмішуваннє правительства в домашну справу Русинів.[32 Дебати комісії азбучної є описані в книжці: »Die ruthenische Sprach- und Schriftfrage in Galizien«, Lemberg, 1861.]

Наслідом супротивного становища комісії азбучної, правительство не накидувало вже Русинам (Українцям) азбуки латинської, але приписало новий правопис і приказало в дні 25. липня 1859. р., щоби шкільні книжки печатались кирилицею. 3 таким рішеннєм міністерства не погодилися Русини, називаючи новий правопис какоґрафією. Тоді митрополит Григорій Яхимович подав просьбу до цісаря, заявляючи бажання нашого народу: щоби усунено накинений правопис; щоби у східних округах Галичини заведено руський викладовий язик, коли руські ученики є в більшости; щоби в гімназіях східної Галичини руський язик був обовязуючим предметом науки, як бувало давнійше; щоби Русинам було вільно писати по руськи свої подання до урядів і судів, та щоби при розписуванню конкурсів на посади урядників у східній Галичині вимагано від кандидатів знання язика і письма руського.

В дні 13. марта 1861. р. відповів митрополитови міністр державний, що в справі руського правопису усуває розпорядок міністерства просвіти з 25. липня 1859. р., та що руському народови вільно самому дбати про самостійний розвій своєї мови.

Ось так закінчилася справа азбучна, що мала своє значіннє також у розбудженню нашої інтелігенції в Галичині, котра була попала в апатію від р. 1851. Та в роках 1860 і 1861. прийшли перші твори Тараса Шевченка до нас, котрий наче апостол звістив галицьким землякам братерство, свободу і волю...