"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

4. Концесія руських послів і політика Руссофілів, 1873. р.

Заходами руських послів виєднано у Відні концесію на упривілеєну руську установу: Общоє рольничо-кредитноє Заведеніє для Галиції і Буковини, — зване руським або крилошанським банком. Тому банкови повірив був фонд вдовичо-сиротин-

141

ський архидієцезії львівської половину свого маєтку, то є: 75.000 зол. р. на основний фонд, а також чеський банк „Славія" вложив був свої капітали на інтерес, але опісля їх виповів, як побачив, що інтерес не несе. Взагалі сей банк впроваджено в недогіднім часі, бо після великого краху віденського з р. 1873, що був наслідом шалу основування акційних банків і виплачування нечуваних в соліднім фінансовім світі до 80. процентових дивіденд, — що повторилось у Відні в останних роках, в іще гіршім виді. Безпосередно перед „крахом" сказав був цісар у престольній промові про розмах національно-економічного життя та про постійне піднесеннє державного кредиту, а зараз по катастрофі вийшло жаданнє. державної помочі у висоті 80. міліонів зл. р. Та сей банк, як виказалось, дбав про наживу для своїх „чиновників", але зовсім не мав зрозуміння для ідеї несення помочі народови... Львівська „Правда" помістила в річнику з року 1874, під редакцією д-ра Олександра Огоновського [53 Іван Франко, в „Нарисі історії українсько-руської літератури" на стор. 225. утверджує, що Олександер Ого-новський раз-у-раз відпрошував ся від редакторства, почуваючи добре, що „Правда" не вдоволяє ані Українців ані Галичан. В дійсности так не було, бо Олександер Огоновський був чоловіком незвичайно характерним і ніколи не лукавив, щоб підписувати те, з чим не погоджував ся. Проти Олександра. Огоновського опісля пустили добрі люде таку лєґенду, начеб він умер „на нову еру", хоча самі знали, що се неправда. Отсе стверджую як безпосередний свідок його дiяльности політичної] в огляді на рік 1873, ось яку характеристику відносин партійних в Галичині: „...іще двома успіхами можуть почванити ся наші Рутенці: узискали концесію на банк рустикальний, котрий або буде або не буде, а як буде, то велике питаннє, чи принесе хосен нашому народови, як се виеказав сам о. Наумович. Другим великим успіхом наших Рутенців є, що -„Руській Бесіді" відобрали займовані нею комнати в „Народнім Домі". Але й ся радість не була, без гіркої примішки, бо не удало ся ані „Просвіту"

142

зафантованнєм всіх її книжок знищити, ані „Руській Бесіді" запомогу на театр відобрати! І „Бесіда" і „Просвіта" і театр ще стоять, а всі заходи і інтриґи Рутенців і Русских не довели до нічого. Ба Українофіли заложили іще власну друкарню!"

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"