"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

5. Товариство імени Шевченка у Львові, 1873. р.

Ініціятива до заснування Товариства імени Шевченка у Львові вийшла від кількох патріотів з російської України. Коли після урядових репресій проти українського слова в Росії при кінці 1860-тих років надії українських патріотів сильнійше звертали ся на Галичину і її молодий національний рух,[54 Пр. пор. М. Грушевського, Погляд на розвій Товариства, в ч. І. Хроніки Наукового Товариства імени Шевченка, Львів, 1900.] то на початку 1870-тих років зявила ся між ними думка: заснувати у Львові постійну інституцію для розвою українського слова. За порозумліннєм з провiдниками галицької національної українсько-руської (народовецької) партії постановлено за зібрані гроші (около девять тисяч золотих ренських) купити друкарню, що служилаб підставою літературного руху та для управи її і для розвою літературної діяльности заложено Товариство імени Шевченка у Львові.

В 1873. р. закуплено друкарню та 11. грудня тогож року галицьке намісництво приймало до відома статут Товариства „имени Шевченка" у Львові.

Оснувателями і першими дійсними членами Товариства „имени Шевченка" у Львові були: Стефан Качала, посол до Сойму краєвого і Ради державної; Михаїл Димет, купець і горожанин міста Львова; Д-р Kopнило Сушкевич, секретар прокураторії скарбу; Д-р Омелян Огоновcький, професор університету; Льонгин Лукашевич, директор асекураційної репрезентації; Махайло Коссак, горожанин міста Львова; Д-р Олександер Огоновський, редактор "Правди"; Теофіль

143

Барановський інжінєр - асистент, і Юліян Романчук, учитель ґімназіяльний. Фундаторами Товариства були: Олександер Кониський, Єлисавета Милорадович, Дмитро Пильчиков, Михайло Жученко і Стефан Качала. Першим головою Товариства вибрано д-ра Корнила Сушкевича. В статуті Товариства, поставленого під патронат найбільшого українського поета, котрого імя було окликом галицького національного відродження, — положено його метою: „спомагати розвій руської (малоруської) словесности". Висше наведену характеристику — заснування Товариства імени Шевченка у Львові переповів я з розмислу майже дословно за професором Михайлом Грушевським, щоби опрокинути поширювану лєґенду, начеб у нас yтерло ся неправдиве переконаннє, що Галицька земля була піємонтом України в кількох десятиліттях перед світовою війною. Друкарня Товариства імени Шевченка у Львові, заснована р. 1874, причинила ся чимало до розбудження літературного руху в Галичині, бо Товариство друкарськими кредитами та опустами підмагало популярні видання „Просвіти", одинокий тоді літературний часопис „Правду", виданнє важної

144

праці професора д-ра Омеляна Огоновського: „Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache" і инші, та в p. 1885. переняло від професора Омеляна Партицького: видавництво літературного часопису для руських родин „Зоря", — що було початком самостійної видавничої діяльности товариства. Одначе доходи Товариства імени Шевченка були за слабі, щоби покривати затягані довги і біжучі видатки друкарні, так що з кінцем 80-тих років доходило вже до фінансової крізи і тоді розважувалась навіть думка, чи не булоб вказане: передати

145

друкарню „Просвіті". Та до сього не допустили львівські члени Товариства імени Шевченка, заратовуючи друкарню грішми, які позичали на свій довг в кредитових інституціях. До передержання тої крізи фінансової причинив ся найбільше своїми заходами професор Сидір Громницький. А тим часом з російської України почали що раз більше висловлюватися бажання, щоби Товариство імени Шевченка у Львові взяло ся до орґанізації наукової діяльности. Речником сих бажань був професор Олександер Барвінський і він предложив на загальних зборах Товариства 1890. р., щоби Товариство імени Шевченка перетворити на наукове товариство, — що наступило з поча-

146

тком 1893. р. В сім ділі потрудили ся найбільше: професор Олександер Барвінський, Дамян Гладилович, д-р Юліян Целевич, і директор Кость Паньківський. По переведеній реформі, Наукове Товариство імени Шевченка у Львові придбало матеріяльні засоби, як також людей, що заняли ся науковими працями.

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"