"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

6. Організаційні загони галицьких Руссофілів в сімдесятих роках, 1874—1879.

Наша народна (українська) партія переводила свою первісну, але основну організацію товариствами: „Руська Бесіда", „Просвіта" і Товариство імени Шевченка, щоби класти основи для культури і просвіти та національної свідомости нашого народу, як також розвитку новітного письменства і науки.

За сею живою струєю українською зачала підбігати староруска партія з руссофільським підложжем, щоби не втратити зі своїх рук — нашого народу.

За прикладом „Просвіти" задумав о. Іван Наумович, звісний посол соймовий, заснувати в Коломиї товариство, котре би ширило просвіту між темним народом галицьким. Плянова думка його була — піднести кличі: „моли ся, трезви ся, працюй і щади"!, щоби закрити національну думку, а вдарити у струну релігійну і господарську, щоб параліжувати провідну думку нашої „Просвіти" — в Галичині.

Та отсе товариство названо: обществом імени Мих. Качковського, бо Іван Наумович і товариші оснувателі сподівались добути фундацію, полишену Мих. Качковським на літературні ціли.

В р. 1874. відбули ся торжественно перші збори сього Товариства на замковій горі в Галичі, та по однорічній діяльности в Коломиї перенеслося товариство до Львова.

Зі Львова розвинули члени центрального виділу: д-р Евг. Миронович, В. М. Площанський і Мих. Кле-

147

мертович шумну діяльність, так що по їх обчисленню приєднали вони около 6.000 членів з якими 20 філіями. Пропаганду за поширеинєм общества Мих. Качковського розвинено також в гімназіях, так що катехити вплачували своїми грішми вкладки за учеників гімназійних та їм безпосередно доручували переслані зі Львова гарні грамоти членства з підписом о. Івана Наумовича як предсідателя і „изданія" общества. Отсе — знаю з автопсії — робило велике вражіннє на молодих людей, котрих такими способами заманювано на обєдинительні шляхи. А Рада Шкільна краєва попадала на сліди сеї пропаганди і казала виточувати дисциплінарні доходження, зак що центральний виділ общества у Львові мусів сатушовувати справу, щоб ратувати гімназійних учеників. Та коли до сього возьметь ся під розвагу популяризаційний хист у писаннях Івана Наумовича, тщо проявив ся в „Науці" основаній ним для „просвіщенія народа", то стане нам ясно, що ті хитрі виступи твердих просвітителів народу мусіли заставити нашу „Просвіту" до живійшої роботи між народом, щоб не допустити до національної деморалізації народу. В сімдесятих роках минулого століття держали між народом просвітно-орґанізаційиу роботу: тодішний професор Ол. Барвінський в Тернопільщині; проф. Евген Желехівський, д-р Мелитон Бучинський і Леонід Заклинський в Станиславівщині; Григорій Кульчицький, оо. проф. Тома Березовський і Николай Лепкий в Коломийщині, о. Сидір Єзєрський в Золочеві; о. Филемон Огоновський в Бобреччині, та д-р Вол. Ганкевич як делегат головного виділу Товариства „Просвіта", проф. Кость Горбаль і инші. Та чим більше Общество ім. Мих. Качковського і „Наука" Ів. Наумовича у своїх виданнях відступали від народної руської мови, а зближались до російської та віддалювались від ідеї національної самотійности і сходили на обединительні манівці, тим

149

більше попадали в замертвліннє і тратили свою основу в нашім народі, по чім і такі визначні особистости як Наумович, Дідицький і инші з того табору тратили значінне в широких народних масах, бо національне відступництво веде завсігди і неминучо до політичної смерти.

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"