"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

7. Польський угодовий внесок, з 1875. р.

В році 1875. зібрав ся був галицький Сойм на нову сесію під проводом новоіменуваного маршалка краєвого графа Альфреда Потоцкого. Заступником маршалка краєвого заіменував цісар о. Івана Сатурн Ступницького, єпископа перемиського. Намісником був іще граф Аґенор Ґолуховскі,

150

але з причини тяжкої недуги не міг брати участи в соймових нарадах. Тоді польський посол д-р Ігнатій Каміньскі (бурмістр Станиславова) поставив був в галицькім Соймі в дні 19. мая 1875, угодовий внесок сього змісту: „Зваживши, що в краю нашім живуть дві народности, польська і руська; що уладженнє наших відносин національних є для спільного добра цілого краю дуже потрібне і пожадане, та що справи уладження тих відносин, піднесеної в Соймі в р. 1869. до сього часу не полагоджено, Вис. Сойм зболить ухвалити: Поручаєть ся Виділови краєвому як спеціяльній комісії, щоби розпізнав відносні обставини в краю і предложив Соймови краєвому на найблизшій сесії проект закона, зглядно резолюції до правительства, в ціли постійного і справедливого уладження відносин народностей польської і руської в королівствах Галичини і Володимирії з вел. кн. Краківським". Отсей внесок підписали: Д-р Каміньскі, внескодавець, Чарторискі, Смолька, Вайґель, Качала, Завадовскі, Кашевко, Фецак, Гошард, Верещиньскі, Єнджейовскі, Рутовскі, Вайґарт, Тетмаєр, Замойскі, Піліньскі і Гаузнер. З сього виказуєть ся, що той угодовий внесок п. Каміньского підписали також з наших послів: о. Качала, о. Завадовський і Кашевко. Але сього внеску не допустили Поляки навіть до першого читання, і так скінчився знов один сезон угодових переговорів з Поляками. При сій нагоді прийшло було в Соймі до суперечки між п. Каміньским а п. Поляновским, котрий сказав, що проєкт згоди межи Русинами і Поляками не є потрібний. На те пригадав йому п. Каміньскі, що те саме відповідають Німці Полякам в Познані, як сі домагають ся національних прав... Сесія соймова з р. 1875. є замітна іще одною подією, з приводу краєвої субвенції для товариства

151

„Просвіта" на видавництва для народу. При нараді над сею краєвою підмогою у висоті: 2.000 зл. р. піднесли ся були з польської сторони критичні замітки (інкримінації) супроти діяльности і тенденцій „Просвіти", так як Поляки завсе присвоювали собі якесь право державної цензури над діяльністю українських інституцій. Та хоч згадану краєву підмогу для „Просвіти" ухвалив остаточно галицький Сойм в дні 26. мая 1875, в квоті: 2.000. зл. ав., то сам неприличний тон - польських інкримінацій спонукав товариство „Просвіта", що воно скликало на 27. мая 1875, загальні збори і по думці рішення зборів внесло Товариство „Просвіта" в дні 29. мая 1875, петицію до галицького Сойму з заявою, що зрікаєть ся краєвої підмоги, на популярні видавництва в квоті: 2.000. зл. ав., бо „Просвіта" має обовязки супроти свого народу, а від инших чинників не може приймати ніяких обовязків. Отсей виступ Товариства „Просвіта" супроти польських посягань незвичайно підніс значіннє товариства перед народом, бо опрокинув всякі злобні легенди Руссофілів, наче би „Просвіта" була польською інституцією. Відносне письмо підписали іменем „Просвіти": Вол. Федорович як голова і д-р Волод. Ганкевич як член виділу. Амбіція шляхтича Володислава Федоровича не могла погодитись з пониженнєм "Просвіти" перед Поляками за 2.000 зл. ав., і тому він по згаданім зреченню подарував „Просвіті" значнійший фонд на видавництва для народу...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"