"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

8. Тверді посли в галицькім Соймі, 1876. р.

На день 7. марта 1876, скликано дальшу сесію галицького Сойму з новим проводом. Граф Альфред Потоцкі став вже намісником краю, по смерти

152

графа Аґенора Ґолуховского, а граф Володимир Дідушицкі маршалком краєвим. Отся сесія тривала до 26. квітня 1876, та в часі сеї сесії поставили пп. д-р Николай Антоневич і товариші: внесок на зміну краєвого закона шкільного з 22. червня 1867, В. з кр. 13, в тім напрямі, щоби справу викладового язика уладжено на підставі рівноправности, а п. Василь Ковальський і товариші: внесок, щоби в головній школі взірцевій у Львові, званій греко-католицькій, постепенно впроваджено руський язик викладовий. Розумієть ся, що оба ті внески застрягли в едукаційній комісії галицького Сойму. При дебаті над справою підмоги для гр. кат. священиків, що прийшли з Холмщини, в дні 28. марта 1876. р. вивязалась була полеміка між єпископом Ступницьким а п. о. Ал. Заклинським, яка покінчилась тим, що наслідом промови еп. Ступницького рішив Сойм одноголосно признати жадану підмогу. Остаточно отся мала сесія соймова закінчилась доволі згідно, бо на пращаннє в дні 26. квітня 1876, виголосив п. д-р Николай Антоневич іменем наших послів подяку маршалкови краєвому гр. Вол. Дідушицкому за „безсторонність і гуманність" у веденню діл соймових, та намісникови гр. Альфредови Потоцкому за „справедливе і благородне управленіє краю..." Звідки дійшло до такої сердечности і вдоволення, годі сказати, бож на зміну краєвої адміністрації у відношенню до українського народу — нічо не вказувало. А нічим не оправдане поступованнє п. д-ра Николая Антоневича проявилось було вже в часі засідання Сойму в дні 25. квітня 1876, коли п. Білоус поставив був жаданнє, щоби принятий закон будівельний був прочитаний також в руськім язиці, по думці соймового реґуляміну з 27. квітня 1866. р. Тоді вирвав ся був п. Антоневич з заявою, що жадання п. Білоуса не мож уважати як conditio sine qua non, та додав: „Ми резиґнуємо з права, котре нам і реґулямін признає, бо не хочемо стримувати

153

з нашої сторони так важної справи" (як закон будівельний!). Отсе були неполітичні і понижуючі залицяння в сторону Поляків, якими все визначувались тверді в словах галицькі руссофіли...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"