10. Обізвались наші посли в парляменті, 1877. р.

А далі обізвались наші посли з парляментарної трибуни у Відні. Зокрема, підніс п. Василь Ковальський справу заложення одної руської школи народної у Львові, вказуючи на те, що ми вже мали у Львові головну руську взірцеву школу від р. 1860, через вісім літ, але в р. 1868. перемінено її на польську, та що ми три рази в сій справі звертали ся до Сойму краєвого, але без успіху i тому тепер звертаємось до Ради державної, бо не можемо ждати аж руська молодь у Львові винародовить ся. Шкільна комісія Палати послів постановила резолюцію з наглим зазивом до правительства, щоби воно постаралось зорганізувати у Львові більшеклясову народну школу з руським язиком викладовим. Проти сеї резолюції виступав завзято звісний п. Евз. Черкавський, котрий добачував в тій резолюції нарушеннє компетенції автономічних властей. На засіданню Палати послів 3. липня 1877, промовляли іще в сій справі пп. Ковальський, о. Заклинський і о. Наумович, що закінчив свою промову словами: Горе тобі, що ти Русин; о праві, котре з тобою зродилось, нема ніколи й бесіди!.. Резолюцію комісії приймила Палата послів 84. голосами проти 36.

Наші посли почувались вдоволеними поступованнєм правительства, бо в межичасі міністерство просвіти видало розпорядки: про запровадженнє приготовної кляси при академічній ґімназії у Львові, як також про зорґанізуваннє руської школи вправ при учительській семинарії у Львові, а тепер Палата послів ухвалила наглу резолюцію про більшеклясову народну школу з руським язиком викладовим.

Та в дні 6. липня 1877, прийшла під нараду Палати послів справа увільнення пересправ при знесенню і викупні права пропінації в Галичині від стемплевих оплат і від належитостей. Тоді п. Ґіскра предложив іменем буджетової комісії, щоби Палата послів перейшла над сею справою до дневного порядку, бо галицький закон не зносить права пропі-

нації, але якраз „корчму, місце де вилягаєть ся зараза горівчана, зубожіннє і отуманеннє сільського народу, на всі часи стабілізує"... За справоздавцем п. Ґіскрою промовляв п. о. Заклинський, що здорово переїхав ся по галицькім Соймі, — та не помогли оборонні промови п. Дунаєвского і міністра скарбу Претіса, бо Палата послів більшістю 134. голосів проти 62. голосів перейшла до дневного порядку над галицьким законом пропінаційним.

Нічим централістична німецька більшість так не допекла Полякам, зглядно польській шляхті, як сею справою пропінаційною.

Наші посли попирали в парляменті: о. Іван Наумович ухваленнє закона проти лихви — для Галичини, та о. Йосиф Красицький ухваленнє закона проти пяінства (4—8. мая 1877)...