"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

16. Сойм галицький в р. 1878.

Друга сесія IV. періоду Сойму галицького тривала від 12. вересня до 19. жовтня 1878. В її на-

168

радах виступила справа затягнення краєвої позички на уділюваннє дрібного кредиту для ратовання селян — хліборобів і ремісників від лихварських довгів. В сій справі промовляв з наших послів о. Качала. Відтак, 30. вересня 1878, наші посли внесли інтерпеляцію: чому при закладанню угольного камення під будівлю Сойму списано пропамятний акт тільки в язиках: латинськім і польськім, а поминено руський язик, та заложили протест проти такого нарушення прав руського народу. На сю інтерпеляцію відповів маршалок краєвий граф Водзіцкі, що се сталось „przez zapomnienie"... П. В. Ковальський поставив був внесок, щоби управи галицьких залізниць уживали в урядованню обох краєвих язиків: руського і польського. Отсего внеску не приймила польська більшість. П. Павло Ясеницький промовляв проти побільшування числа послів з міст, за чим станули були польські посли. Взагалі отся сесія вказувала на легковаженнє наших послів — з боку польської більшости соймової. З окрема інтерпеляцію з приводу закладання угольного камення під будівлю соймову, підписали також наші вірилісти: о. митрополит Йосиф Сембратович і о. єпископ Іван Ступницький, та посол Альбін Туржаньскі. Вона є ось як виведена: „Дня 29. вересня 1878, відчитано і зложено основну грамоту при святочнім закладанню угольного камення під будівлю соймову у Львові тільки в живім польськім і мертвім латинськім язиках. А понеже кромі польського язика в нашім краю Галичині, також руський язик як народний є краєвий, котрому рівне право з польським язиком служить, то підписані видячи через залишеннє руського язика на реченім документі народність руську в Галичині покривдженою і оскорблейою, протестують проти такого поступовання і мають честь заінтерпелювати В. Виділ Краєвий"...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"