"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

8. Поширеннє нашої літературно-політичної діяльносте, 1881. р.

Щоб руському (українському) громадянству видерти з рук чужу книжку лихої вартости, а замісць сього дати лектуру добірних повістей, переложених на рідну мову, зачала редакція „Діла" з 1881. роком видавати в додатку: „Бібліотеку найзнаменитших повістей", та цілим рядом сих повістей не мало причинила ся до виобразування читаючої руської публики, як також до виключного уживання руської мови в наших товариських сходинах та в життю родиннім і громадянськім. Отсим виховано у нас перше дійсно читаюче і вишколене громадянство. Найліпші переклади вийшли з пера: Івана Франка, Івана Белея, Михайла Подолинського, Михайла Павлика і Александра Борковського.

Пізнійше, в р. 1884. почав д-р Евген Олесницький видавати: „Русько-українську бібліотеку", що виходила книжочками на взір німецької бібліотеки Рекляма. Ся бібліотека розходилась найбільше між учениками середних шкіл і студентами університету.

За „Ділом" зачав виходити гумористично-сатиричний часопис „Зеркало", опісля „Нове 3ер-

188

кало". Основником і першим знаменитим редактором сього часопису був Корнило Устіянович (син Николая Устіяновича), звісний поет і артист маляр. Він написав також цінні спомини п. з. „М. Ф. Раєвскій і російскій панславізм" (Львів, 1884). Значно пізнійше по застановленню „Зеркала" виходив якийсь час „Комар" під редакцією Івана Кунцевича. Перед „Зеркалом" виходив у Відні, від 1864. р. гумористично - сатиричний часопис „Страхопуд" під редакцією Иосифа Ливчака. Сей часопис був дуже добре редагований, так що поміщувані в нім дотепи і сатири, переходили у нас в краю від хати до хати, та дехто виучував ся на память цілі уступи

189

зі „Страхопуда". Опісля, в роках вісімдесятих, відновлено видавництво "Страхопуда" у Львові, під редакцією Стефана Лабаша і Осипа Мончаловського, але без успіху... Отся діяльність нородної партії викликала у русофільськім таборі живійшу пропаганду. Давне „Слово" під редакцією Венедикта Площанського не вдоволяло вже галицьких Руссофілів острійшого курсу і тому вони висунули Осипа Маркова, помічника при редакції „Слова", щоби покинув сю Газету і заснував новий орґан „Пролом". Опісля сей орґан задля безпрінціпности свого редактора перемінив ся був на „Новий Пролом", „Червону Русь" і т. и., та став завзятим конкурентом „Слова" у виєднуванню пособій від „русских благодітелей" — аж до успіху, значить до повалення „Слова"... А наше „Діло" викликало було еволюцію політичної думки в нашім ширшім громадянстві, що ставало до праці з народом.

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"