"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

26. Організаційні змагання, в дальших роках.

В р. 1886. зачали ми наладжувати в краю: віча окружні для загального освідомлювання і орґанізації широких мас нашого народу.

Та в р. 1887. розпочало наше товариство політичне „Народна Рада" свою діяльність поширювати в краю. Заходами „Народної Ради" внесено сотки петицій з краю до Ради державної у Відні, з домаганнем основування руських гімназій і учительських семинарій в нашім краю.

В отсім часі підняла була „Народна Рада" успішні заходи у правительства проти переслідування наших читалень і економічних товариств з боку краєвих властей.

В дні 5. жовтня 1887. р. приїхав був до Львова молодий та многонадійний міністер просвіти д-р Павло Франкентурн Ґауч. Йому представилась депутація „Народної Ради" під проводом д-ра Олександра Огоновського та висказала надужиття краєвих властей супроти руського народу, зокрема на области шкільництва. Чемний міністер прирік розглянути порушені справи і по змозі узгляднити наші домагання.

227

В р. 1887. появив ся „Перший вінок", жіночий альманах, виданий коштом і заходом Наталії Кобринської і Олени Пчілки, у Львові [68 Дня 8. грудня 1884. р. відбуло ся в Станиславові перше віче жіноче і перші збори жіночого товариства.]. В тім році (1887), видав Василь Лукич (Володимир Лукич Левицький, тепер нотар у Винниках під Львовом) працю під наг.: „Угорська Русь, єї розвій і теперішний стан" у Львові, з друкарні Товариства імени Шевченка, — щоби галицьким Українцям нагадати їх братів, що погибають з тамтого боку Карпатів. Був час, коли Угорська Русь служила захистом для Українців, що втікали від польських панів за карпатські гори, опісля отся країна нашого народу стала занепадати, бо інтелігенція мадярщилась, а люд сільський загибав і мусів шукати нового пристанища в Америці. З 1. лютого 1889. р, зачала виходити у Львові: „Часопись Правнича", місячник для теорії і практики. Видавці: д-р Кость Левицький, д-р Антін Горбачевський і д-р Евген Олесницький. Річник перший вийшов у Львові, 1889. р. Річник другий 1890. р. Річник третий 1891. р. під моєю редакцією. Річник четвертий, як видавництво Наукового Товариства імени Шевченка, під моєю редакцією, 1894. р. Річник пятий під моєю редакцією, 1895. р. Річник шестий, як розвідки правничі секції історично-фільозофічної Наукового Товариства імени Шевченка, під моєю редакцією, 1896. р. Річник семий 1897. Річник осьмий 1898, р. Річник девятий 1899. р. Річник десятий, також під моєю редакцією, 1900. р. Опісля переняв проф. д-р Станислав Дністрянський редакцію Часописи правничої і економічно ї, накладом Наукового Товариства імени Шевченка у Львові. В дні 26. марта 1889. р. святкувано у Львові 25. літний ювилей русько-народного театру, та знова піднесено думку будови нашого театру у Львові.

229

Та в отсім році могли ми ствердити, що в Галичині загально між народом підніс ся культ Шевченка. Роковини Кобзаря святкувано у всіх головних містах і селах галицької землі. Отсе стало нам очевидним доказом поширення національної свідомосте і розуміння великої ідеї Тараса Шевченка. З другого боку ті, що не признавали самостійности руського народу попадали в лють і розпуку... „Червоная Русь" не завагалась сказати: не хочемо руських шкіл...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"