"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

5. Становище вижидаюче, 1891. p.

Перед отвореннєм Ради державної, що наступило 9. квітня 1891, відбули наші нововибрані посли нараду у Львові, та вирішили утворити один клюб, а супроти правительства заняти становище вижидаюче.

Престольна промова цісаря заповіла здійсненне рівноправности всіх народів держави. Але отсе була звичайна фраза, бо ані правительство графа Таффого ані сам цісар не думав по правді перевести рівноправність своїх народів. Прецінь в попередник сесіях Ради державної були внески: графа

244

Вурмбранда, Шаршміда і товаришів про уладженне відносин язикових і національних по думці артикулу 19. основного закона з р. 1867, та сею справою ані правительство ані цісар серіозно не занимались,— бо вони вже передше продали національні концесії упривілеєним народам і той гріх мусів при всякій нагоді карати Австрію. Тому в Палаті послів Ради державної виринули думки про потребу реформи виборчої, щоби допустити до виборчого права маси населення і сим проломити пануванне всемогучої бюрократії. Під сим кличем повставала австрійська соціяльна демократія та пп. Пернерсторфер і Тільшер піднесли вже в р. 1891, домаганне запровадження загального, рівного і безпосередного права виборчого. За сим домаганнєм пішов також д-р Карло Люеґер, творець христіянсько-соціяльної партії. Наше нове представництво парляментарне заявлялось поки що за постепенним поширюваннєм виборчого права... Та правительство графа Таффого не вийшло побідно з виборчої кампанії і не маючи безпечної більшости, мусіло шукати помочі у німецьких лібералів. В такім положенню увійшло наше нове представництво до австрійського парляменту, в числі 7-мох супроти 56-ти Поляків. А наша орґанізація в краю мала безпроривно вести роботу між народом, у внутрі, значить у себе дома. До нашої преси прийшов новий товариш: урядовий орґан „Н ародна Часопись“, як видимий знак нової ери, та зачав був по думці своїх патронів піднимати голову до роблення політики, так що треба було собі випросити всякі лекції політичні зпід „кавок“. Згодом стала „Народна Часопись“ добрим орґаном інформаційним, під редакцією п. Кирила Кахникевича. Наші посли до Ради Державної зібравшись у Відні проголосили в дні 1. червня 1891. р. програму репрезентації руського народу в Раді державній „Руський Клюб“, в котрій заявили, що будуть заступати

245

права і інтереси руського народу для його національного, політичного, культурного і економічного розвою як окремішної індивідуальности. В адресовій комісії Палати послів поставив ті. Романчук запит, чи правительство є готове в дорозі адміністраційній перевести рівноуправненнє Русинів. На сей запит відповів президент міністрів граф Таффе, що бажання Русинів будуть узгляднені. Відтак в буджетовій комісії поставив п. Романчук резолюцію про заложеннє нової руської ґімназії, але по запевненнях Поляків, що вони в Соймі ухвалять заложеннє руської ґімназії, - відступив він від свого внеску. В дні 19. червня 1891, виголосив п. Романчук в Палаті послів довшу промову політичну, в котрій виказав, що австрійські мужі державні і правительства не мають зрозуміння для руської справи, а ми ждемо на відповідні міри правительства. По нім промовив п. Барвінський та домагав ся активування руських катедр правничих і заложення катедри руської історії на львівськім університеті, одної руської ґімназії і учительської семинарії як також покликання руського висшого урядника до міністерства просвіти. А п. Подляшецький підніс у своїй промові домагання Русинів на области судівництва, як також установлення руського референта в міністерстві справедливости. Також п. К. Т елишевський представив домагання нашого народу при дебаті над міністерством оборони краєвої і над міністерством скарбу. Та загалом тодішна діяльність наших послів парляментарних була згідлива і старанна. У вересні р. 1891. відбуло ся в Стрию перше віче „руських женщин“ з Галичини і Буковини, заходами пп. Наталії Кобринської і Евгенії Ярошинської. Головною темою нарад сього віча була справа допущення жінок до студій університетських та креовання жіночих ґімназій, за чим пішли відносні петиції на руки наших послів у Відні... Колиж в парляменті зачала радити комісія для реформи виборчої з кінцем р. 1891, то й у нас

246

в краю розпочалась аґітація за заведеннєм безпосередних виборів до Сойму і до Ради державної. Сю акцію підняли насамперед: Підгірська Рада в Стрию під проводом д-ра Евгена Олесницького і Народна Рада в Турці під проводом п. К. Телишевського... Та думка залагодження міжпартійної боротьби зачала знова виринати, а підніс її п. К. Телишевський. Наталія Кобринська Ольга Кобилявська на окружнім вічу в Турці, що зажадало скликання зїзду мужів довіря зі всіх партій і поєднання. Таким чином почав витворюватись політичний хаос з кінцем р. 1891, бо одні напирали на п. Романчука, щоби перейшов до опозиції проти правительства і заключив міжпартійний компроміс до спільної боротьби, а другі наставали на те, щоби видержати на становищі вижидаючім і тим часом у внутрі скріплювати ся.

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"