"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

6. Реформа в Товаристві „Просвіта“, 1891. р.

З розвоєм Товариства „Просвіта“, котре уважалось матірю нашої народної орґанізації, ставлено що раз більші вимоги до „Просвіти“. Зокрема з кінцем вісімдесятих років зачали підноситись голоси, що за мало є ширити саму просвіту між народом, а треба йому дати способи до поліпшення його матеріяльного

247

биту, значить треба звернути більше діяльности на справу економічну в „Просвіті“. При тім питанню відзивались голоси за потребою такої орґанізації між народом, як мають її Поляки в товаристві „Кружків рільничих“, де приєднують і наших селян-хліборобів. Відносний внесок поставив був п. Олександер Колесса на загальних зборах „Просвіти“ в Коломиї дня 29. серпня 1890. р. Розваживши отсі голоси і домагання предложив головний виділ Товариства „Просвіта“ у Львові надзвичайним загальним зборам членів, що відбули ся 25. марта 1891. р. „новий статут „Просвіти“, який перемінив „Просвіту“ з товариства просвітного на товариство просвітно-економічне. З „Просвітою“ злучено читальні „Просвіти“, які на підставі нового статуту, між иншим мали: запроваджувати у себе шпіхлірі зі збіжем — спільними силами членів, спілки рільничо-господарські і промислові між своїми членами, закладати крамниці на спільний рахунок; старати ся про заложеннє власної каси позичкової та каси ощадности, як також помагати своїм членам при закупні насіння, машин і нарядів господарських та вишукувати для них жерела зарібків{Пр. пop. Перший український просвітно -економічний Конґрес, уладжений Товариством „Просвіта“ в сорокліттє засновання, у Львові в днях 1. і 2. лютого 1909. року, Львів, 1910.}. Такий статут ухвалили загальні збори членів „Просвіти“ та намісництво у Львові приймило се до урядової відомости рескриптом з 18. серпня 1891, ч. 59.616. До переведення в життє постанов нового статуту видало Товариство „Просвіта“ поученнє: Що має робити „Просвіта“ на основі нового статута, написав д-р Кость Левицький (Львів, 1892). Одним з ідейних піонірів нашого економічного відродження був Данило Танячкевич, духовний Закомаря, засновник і голова „Закомарської Правди“ (1883. p.), що мала на меті: бідних людей у їх великій біді ратувати сим, що їм позичаєть ся на їх власні потреби, чи то домашні чи при господарстві чи

248

при ремеслі, і се або без проценту або за невеличким, котрий знова збираєся в користь цілої громади. В сих касах „на лад Закомарської Правди“, мав священик місцевий з патріотизму трудитись,— та показалось, що як раз те жаданнє безкорисного труду було головною причиною упадку сеї думки...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"