"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

3. Грімкий протест, 1895. р.

Товариство політичне „Народна Рада“ у Львові видало 4. жовтня 1895, відозву до народу з зазивом, щоби цілий нарід заложив грімкий протест проти незаконних виборів, та Русько-народний независимий виборчий комітет піддав думку вибирати депутації до цісаря. По краю пішов клич, що по так переведених виборах руський нарід не може узнати нового сойму галицького за сойм вибраний легально, а домагаєть ся, щоби сей сойм розвязано та переведено нові вибори без насилування волі народу.

Відтак завязав ся Комітет руського всенародного віча і скликав те віче на 15. падолиста 1895, до Львова. На відозві вічевій були підписані: Романчук, Окуневський, Король, Олесницький, Рожанковський, о. Давидяк, Телишевський, Стефан Новаковський і Роман Бачинський. Але сі прилюдні збори

280

протестуючі заборонив уряд і тому відбули ся тогож дня у Львові довірочні збори при участи 600 людей, котрі запротестували проти безправно переведених виборів і узнали цілий акт виборчий неважним, та вирішили вислати в сій справі депутацію до цісаря. Тоді був вже намісником краю: князь Евстахій Санґушко, бувший маршалок краєвий. Він приймив уряд намісника не по своїй волі або пересвідченню, а рішив ся аж по сильнім напорі цісаря станути на чолі адміністрації краєвої. З сим він не таїв ся, а вернувши від цісаря сам розповідав, що просив цісаря, щоб його увільнив від тої почести, бо він не розумівсь на державній адміністрації і не має потрібних студій правничих. Та цісар переконував його тим арґументом, що й він сам (цісар) не має правничих студій, а прецінь добре управляє цілою державою. Новий намісник князь Санґушко запросив був до себе Василя Нагірного і представляв йому, щоби велика масова депутація не їхала до Відня, а він запевнює, що депутація з десяти членів буде принята цісарем. Василь Нагірний відповів намісникови, що він сього не може перевести. В дні 12. грудня 1895, виїхала зі Львова велика депутація руська, окремим поїздом зелізничим, під проводом о. Івана Озаркевича до Відня, де прибула 13. грудня 1895. „Подивися цісарику, який нарід бідний!“ — отсе та сердечна і наївна пісня, з котрою виїздила наша депутація до Відня. В сій депутації було 221 членів: 150 селян, 25 міщан, 24 священиків і 22 цивільної інтеліґенції. Головний виноватець отсеї голосної події: граф Казимир Бадені був в сім часі вже премієром у Відні та ставив перші кроки, щоби зелізною рукою ущасливити іще инші народи Австрії.

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"