"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

4. Польська міністерія і масова депутація, 1895. р.

Граф Казимир Бадені став намісником Галичини 11. жовтня 1888, а 29. вересня 1895, був

281

заіменуваний президентом міністрів і міністром внутрішних справ. Д-р Лев Біліньскі став міністром скарбу; д-р Едвард Рітнер польським міністром, а молодий граф Аґенор Ґолуховскі був міністром закордонних справ, так що правительство Баденього називано польською міністерією. В дні 22. жовтня 1895, представилось нове правительство Палаті послів. Граф Бадені згадав у своїй програмовій промові про давну культуру німецького народу та висказав надію, що Чехи і їх представники подадуть йому помічну руку, а як головну лінію своєї політики підчеркнув, що правительство „хоче провадити, а не датись правадити“, та вкінці злегка погрозив, що буде мусів поборювати ті струї, які хотілиб перевороту ладу суспільного. В дебаті над програмою нового правительства промовив між иншими молодочеський посол д-р Герольд та сказав, що Молодочехи не дадуть ся провадити. Нового премієра привитав також наш посол Романчук, та отверто ствердив, що політика графа Баденього в Галичині принесла загальне огірченнє, заостреннє ненависти між народностями та ослабленнє правної безпечности, та побажав, щоби доля ласкаво охоронила Австрію від ділань такого правительства... Німці згадували відтак сю промову п. Романчука і казали, що він був пророком. Та сим часом дуже не в пору прибула до Відня наша масова депутація — для графа Казимира Баденього і він робив все можливе, щоби затирати її сліди. Великої депутації нашої до цісаря не допустив граф Бадені, тільки делєґацію, до котрої увійшли: о. Іван Озаркевич, о. Саноцький, Рожанковський, Окуневський, Новаковський і Ґренджола. Делєґація великої депутації прийшла до цісаря на авдієнцію в дні 16. грудня 1895, та отсі домагання предложив її провідник о. Іван Озаркевич: провірення і устійнення безправств і насильств властей державних — через безсторонного комісаря; розвязання Сойму галицького, та приказу властям державним на

282

будуче — легально і безсторонно поступати при всіх виборах. о. Іван Озаркевич На промову провідника делєґації відповів цісар, під очевидним диктатом президента міністрів графа Баденього, що пропамятне письмо буде роз-

283

глянене; що приймаєть ся заяву вірносте що цісар числить на ті почування Русинів, та що руська нація є так близька серцю цісаря, як инші народи монархії; що він бажає її розвою, але зауважує, що велике число священиків виїхало зі Львова, коли якраз. там відбуваєть ся вїзд новоіменуваного кардинала архиепископа Сильвестра Сембратовича,— що значить велике заінтересуваннє папи і цісаря розцвітом руської церкви; та що за велике число депутації означує коштовну і невдатну демонстрацію,— що не є відповідним до ціли способом... also adie! Такими словами попращав цісар делєґацію нашої депутації, а цілої маси депутації не впустила поліція до цісарського бурґу. По цісарській авдієнції зібрались разом всі члени депутації,— а п. Окуневський представив їм звіт з цісарської авдієнції. По вислуханню сього звіту настала прикра тишина, та деяким селянам станули сльози в очах...{Die Reichsratswahlen in Ostgalizien im Jahre 1897, vom Ausschusse des ruthenischen Landeswahlcomitеs, Wien, 1898.} Загальне вражіннє з висліду цісарської депутації було дуже некорисне, хоча було зрозуміле, що монархови не вірно представлено справу депутації. З другого боку, повага депутації і її тактовне поведеннє за весь час побуту у Відні зєднали для нас симпатії Віденців, та прояснили народам Австрії положеннє народу руського в Галичині. Справу галицьких виборів соймових піднесли відтак в Палаті послів тодішні демократи: пп. Кронаветтер і Пернерсторфер. Група п. Барвінського не уважала за вказане підносити в парляменті справу надужить виборчих, так коли п. Романчук в дебаті буджетовій згадав про масову депутацію і висказав недовірє правительству графа Баденього, то п. Барвінський назвав сю промову неполітичною...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"