"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

8. Рада державна, 1896. р.

Краєве правительство в Галичині зачало систематично заборонювати всякі народні збори та з сеї причини поставив п. Романчук в Палаті послів наглий

288

внесок про заборони зборів в Галичині (25. квітня, 1896). В дебаті над сим наглим внеском промовив п. Пернерсторфер, та заатакував польську шляхту словами: Дрожіть панове шляхтичі перед тою хвилею, коли нарід польський пробудить ся, бо ви не заступники, а гнобителі сього народу! Промовив також п. д-р Люеґер, який розпочав свій двобій проти правительства графа Баденього. Визваний сим наглим внеском лагідно промовив през. міністрів граф Бадені та зобовязав ся розпорядити доходження на підставі фактів предложених п. Романчуком. Як трактував граф Бадені доходження надужить підвласних урядовців, доказує відповідь на пропамятне письмо, вручене цісареви делєґацією масової депутації в дні 16. грудня 1895. На підставі найвисшої постанови відповів намісник кн. Санґушко письмом з 22. вересня 1896, ч. 47, на адресу о. Івана Озаркевича, що в переважній части піднесені зажалення є неузасаднені, а з приводу деяких промахів видано вказані зарядження... Щоби приєднати для себе Раду державну підняв ся граф Бадені вирішити справу реформи виборчої і негайно предложив Палаті послів проєкт закону, яким впроваджуєть ся пяту курію виборчу з 72. мандатами посольськими і загальним голосуваннєм. в сій курії: всіх повнолітних горожан. Відносно загального права виборчого не було більшости в тодішній Палаті послів і тому перейшов сей проєкт реформи виборчої як наближеннє до народного парляменту, та 14. червня 1896, одержав цісарську санкцію. Автором того проєкту був міністер д-р Едвард Рітнер, бувший професор права церковного на львівськім університеті. Та у нас в краю, скликувані збори (віча) стрічали далі перепонои зі сторони уряду, так що замісць віч скликали наші посли свої посольські звіти, на котрих населеннє руське висказувало загальне одобреннє для політики независимих народовців. Але автократична система галицької адміністрації, вишколена графом Баденім, пішла так далеко у своїй са-

289

моволі, що комісар перемиського староства арештував соймового посла: Стефана Новаковського, коли сей прибув на збори до села Вишатич. Такі безправства діялись також в західній Галичині, де розпочав ся рух польських людовців, чим не мало налякалась польська шляхта. Отсе дало привід польському послови Лєваковскому до поставлення в дні 6. жовтня 1896, наглого внеску в Палаті послів: про засуспендуваннє основних державних законів в Галичині. Се був знова удар проти президента міністрів гр. Баденього, тим більше болючий, що вийшов з боку польського. Граф Бадені намагав ся злегковажити сей внесок і до заступства правительства в сій дебаті вислав молодого секретаря міністерського Сімбнелього. Та отсе викликало в парляменті некорисне вражіннє, що підніс завзятий п. д-р Люеґер у своїй промові, називаючи се зневагою парляменту, при чім замітив насмішливо, що справа Галичини дуже займає всіх послів, бо звідтам спроваджуємо собі наших міністрів... Але в сій дебаті вельми нещасливо виступив п. Вахнянин, в обороні правительства, нападаючи на посла Новаковського, начеб він вносив між нарід ідеї атеістичні і комуністичні. Сим тяжким блудом політичним завдав він удар своїй групі партійній та наче перечеркнув свою довголітну діяльність народну. Наслідом сього виділ товариства політичного „Народна Рада“ у Львові виключив п. Вахнянина з товариства та в прилюднім узасадненню проголосив, що він відступив від свого народу і перейшов на службу в табор противників (12 жовтня 1896)...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"