"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

15. Демонстрація наших студентів у львівськім університеті в дні 19. падолиста 1901. р.

Руський Клюб у Відні ухвалив поставити наглий внесок про оснуваннє руського університету у Львові,

355

— в дні 19. падолиста 1901. Зі Львова висилали наші товариства петиції про заснуваннє самостійного руського університету у Львові, щоби сим чином дати підпору жаданню наших послів. Від Русинів міста Львова вислано телеграму до п. Романчука і так само з краю висилано петиції та депеші. В днях 12 і 13. падолиста 1901, відбули ся збори руських богословів, що постановили згідно з світськими товаришами і солідарно домагати ся як найскоршого оснування окремого руського університету, та вислали привітну телєґраму словінським студентам, що борють ся за словінський університет. Та в ожиданім дні 19. падолиста 1901, зайшла подія: небувала демонстрація наших студентів у львівськім університеті. Около 600 студентів відбуло віче в університеті, в полудне, хоча призволене віче мало відбутись о 7. годині вечером. Зібрані ухвалили резолюції: в справі заснування окремого руського університету у Львові, а поки що переведення утраквізації істнуючого львівського університету; висказали обуреннє університетському сенатови за його поведеннє супроти руських студентів, та погорду польським професорам: Твардовскому і Фіялкови, як також постановили не допустити до їх викладів, а професорови Цвікліньскому висказали найбільшу погорду, за незгідний зі становищем ученого мужа виступ проти руського народу — в парляменті. Підчас віча пробували ректор і професори два рази добути ся до салі, в котрій відбувалось віче, але їх привитано окликами „ганьба“ і виперто з салі. По відбуттю віча рушили зібрані походом через місто, в супроводі поліції, і на сім скінчили демонстрацію. Наші студенти вибухли, бо їх провокувало поступованнє польських професорів: декана Твардовского, що не позволив професорови Грушевському промовляти по руськи на засіданню виділу фільософічного; ректора Ридиґера, що виголосив інавгураційну промову в польськім дусі патріотичнім; декана Фіялка, що заборонив руським богословам виповнювати ін-

356

декси по руськи, та професора п. Цвікліньского, що виголосив в Палаті послів шовіністичну промову в обороні виборчих розбоїв... Тогож самого дня о 7. годині вечером прийшли наші студенти на легальне віче, до призначені салі в університеті. Тут прийшли також професори університету: Кручкевич, Фінкель і Обжут. Але се віче тривало тільки кілька мінут, бо один з присутних студентів закричав: Ми вже відбули своє віче, а окроєного нам не треба! По сім забрались студенти з салі нарад... Відтак зібрав ся сенат університетський і застановив виклади на всіх факультетах, на час неозначений. Українсько-руські студенти зараз розпізнали, що той їх крок може мати поважні насліди і тому вони негайно відозвою з 20. падолиста 1901, звернули ся о поміч до польських студентів. Ми чужого не бажаєм, сказали вони в сій відозві, але свого права ми готові добивати ся до краю. Ми домагаємо ся самостійного українсько-руського університету у Львові, та ми переконані, що у вас стрінемо союзників в нашій боротьбі і ви дасьте доказ на те, що польський нарід се нарід свободи, а ворог насильства і угніту! Та їх сподівання не здійснились, бо переважна часть польського студентства заявилась проти утраквізації львівського університету, та вирішила не підпирати національних домагань Русинів і напятнувала сповнені ексцеси, як також загрозила, що не стерпить заповіджених ексцесів... Звідсі вийшов почин польської боївки проти українського університету у Львові. До сього вогню додала іще оливи польська націоналістична преса, що прізвала демонстрацію наших студентів: здичіннєм, варварством і вандалізмом. А руссофільські студенти згодили ся, щоб жадати утраквізації львівського університету і основання самостійного „русского“ університету. Ось як розгорілась у нас боротьба за український університет, що почалась кличем Івана Франка: До-

357

вершилась України кривда стара,— нам пора для України жить!

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"