"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

22. Становише наших орґанізацій супроти грядучих подій, 1902. р.

З кінцем місяця лютого 1902, прийшли до нас вісти, що на Полтавщині розкинено українські проклямації революційні, та що відтак повстали хлопські революції проти дворів на Україні.

А у нас в краю став університет майже альфою і омеґою наших національних змагань. Під проводом Наукового Товариства імени Шевченка у Львові піднесено справу заснування вільного (приватного) українського університету у Львові — через підписку! Отсе є один з доказів, як дуже лежить на серці нашому народови — справа українського університету. Натомісць виданий 29. марта 1902, рескрипт міністра просвіти про уживаннє руського язика в урядових зносинах зі студентами у львівськім університеті — не вдоволив наших студентів, бо ним тільки постановлено, що відповіди на руські письма мають даватись в язиці руськім („в язиці краєвім подання“), та що зміст викладів маєсь подавати в язиці, в якім виклад відбуваєсь. Тому українсько-руські студенти проголосили у Відні дня 10. квітня 1902, що загал українсько-руської університетської молоді не добачує по виданню згаданого рескрипту — спромоги вернути вже тепер на львівський університет, без пониження своєї національної чести.

А о. митрополит Шептицький отворив львівський духовний семинар і про се повідомив богословську молодь...,

Та Народний Комітет візвав прилюдно, 16. квітня 1902, Клюб руських послів в Раді державній

367

до висказання в парляменті невдоволення руського народу з причини поведення правительства в справі львівського університету, та до ведення опозиції найострійшими средствами парляментарної боротьби. Народний Комітет утворив тоді осібну комісію для безплатної помочі правної в справах політичних, під проводом д-ра Костя Левицького. „Діло“ було тоді орґаном Народного Комітету та під редакцією д-ра Волод. Охримовича впровадило у себе правопис фонетичний (19. марта 1902.). Наші брати з великої України, що не знали наших обставин в краю, не раз робили нам докори за те, що ми відразу не впроваджуєм правопису фонетичного в політичній пресі, та ми ішли етапами, щоб безпечно перейти... Отсе підхопила руссофільська партія і розвела в краю пекольну акцію проти Українців, думаючи, що своїм наступом облудним побідить між народом. До сеї акції Руссофілів зачав присватувати ся намісник граф Лев Пініньскі та хотів довести до угоди між польською шляхтою і Руссофілами, котрих уважала шляхта елєментом консервативним і національно безідейним,— отже у спілці з ними задумувала вона ставити опір демократичним елєментам українським. Та сеї угоди не добив граф Пініньскі, а відтак покусив ся на неї граф Андрій Потоцкі в р. 1908, і переплатив життєм...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"