"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

44. Нова сесія Сойму галицького, 1904, р.

По такій музиці зачалась нова сесія галицького Сойму, в дні 30. вересня 1904. р. Маршалок краєвий граф Станислав Бадені сердечно витає послів руської народности та висказує надію, що розстрій зникне при спільній праці.

Намісник граф Андрій Потоцкі згадує про шість нових польських шкіл середних та про проєкт одної руської ґімназії, а голова Руського Клюбу соймового п. Олесницький виголошує заяву того змісту, що руські посли ідучи за покликом народу вступають в Сойм скріплені новим вибором,— апробатою нашого народу; що вони займуть різке і виразне становище опозиції, поки більшість соймова не змінить своєї політики і не буде трактувати наших послів як рівнорядних представників рівноправного народу,— та що на соймову більшість спаде відвічальність, коли нарід руський утвердить ся, що тут нема для нього ні права ні справедливости.

В сій сесії вступив до галицького Сойму новоіменований епископ станиславівський о. д-р Григорій Хомишин. Його привитав нарід бажаннєм, щоб побіч інтересів нашої церкви, не менше горячо заступав справи нашого поневоленого народу.

Відтак, 1. жовтня 1904. р. п. граф Войтіх Дідушицкі зложив іменем більшости соймової деклярацію, в котрій висказав приємність, що руські посли рішили ся приступити в Соймі до спільної праці, але заявив, що соймова більшість однако старала ся о добро Поляків і Русинів а з відразою відсувала від себе думку несення кривди братному руському народови.

398

Ось так покінчились компліменти політичні та прийшла черга на діла. Наші посли приступили до спільної праці в Соймі, ставили розумні внески і виголошували краснорічиві, повні змісту, промови, а польська більшість соймова використовувала слабу сторону тактики наших представників. Польська більшість знала, що наші посли не зроблять іще раз сецесії, як також знала, що вони конче бажають добути руську ґімназію в Станиславові,— та при помочі сих двох атутів добула для себе зовсім спокійно те, чого хотіла. І так, не зважаючи на застереження і протести руських послів ухвалила польська більшість закон про рентові господарства, як проєкт шляхоцько-польської кольонізації, а руські посли вдоволили ся сим, що 31. жовтня 1904. р. відбулось трете читаннє сього закону в неприсутности представників руського народу. Та п. Гупка подякував руським послам за те, що вони, річево поводили ся і причинили ся до швидкого полагодження сього важного закону. А за кілька днів прийшов під ухвалу Сойму: закон про орґанізацію Ради шкільної краєв о ї, бо цісарський розпорядок з року 1867., на котрім опиралась ціла польська влада над шкільництвом в краю, міг би бути скасований иншим розпорядком, а правильний закон такої долі не боїть ся. Тому польська більшість поспішилась доконати те, чого ніколи не сподівалась перефорсувати. В дні 5. падолиста 1904. р. заявив п. Король іменем Руського Клюбу соймового, що нарід руський устами своїх заступників домагає ся розділу Ради шкільної краєвої на дві осібні секції: польську і руську під проводом намісника,— а коли панове Поляки на ті наші постуляти не хочуть згодити ся, то полишаємо їм судьбу того закону і відповідальність, якби з того закону яка шкода для нас вийшла... Отсе діялось дня 5. падолиста 1904. р. Таким способом основний закон шкільний краєвий про орґанізацію Краєвої Ради шкільної перейшов чим скорійш без дебати і великого спротиву пред-

399

ставників руського народу! Се значить спільна праця в опозиції мериторичній. Зараз по сім прийшла справа руської ґімназії в Станиславові, та референт п. Цєлєцкі заявив, що соймова більшість робить Русинам дарунок в імя братної згоди... Далі пішла дебата буджетова, в котрій промовив п. Король на тему нашого політичного білянсу, а п. Олесницький виголосив світлу промову проти п. Ґломбіньского, що був назвав нас „щепом“ та галицьку землю — польською землею. П. Олесницький закінчив свою промову кличем: То наша земля, а не ваша! Знайте, що тої землі не дамо собі нікому вирвати!... Та сим потішив ся руський нарід.{До добродійств більшости соймової супроти руського народу мала належати краєва субвенція на будову народного руського театру у Львові, але на предложеннє п. графа Льва Пініньского поставив Сойм такі условини сеї субвенції, що Комітет будови народного руського театру відкинув її (11. май 1905).} В дні 8. падолиста 1904. р. відбув ся у Львові другий зїзд парляментарних і соймових послів з Галичини і Буковини. На сій нараді стверджено, що Сойм сягає у сферу компетенції держави — на обезсиленнє руського народу, та повторено домагання автономії народів і реформи виборчої.

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"