"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

59. Князь Конрад Гогенльоге, небувалий премієр.

Дня 2. мая 1906. р. був вже заіменований князь Конрад Гогенльоге, намісник Трієсту,— президентом міністрів. Отсей аристократ був знаний під іменем „червоного князя“, задля своїх демократичних почувань, та в дійсности був одною з найбільше симпатичних осіб в Австрії. Він був передше президентом Буковини та про нього висказували ся наші товариші з Буковини, з найбільшим признаннєм.

Він хотів зараз взятись до справи реформи виборчої, але цісар поручив йому, щоби вперід перевів переговори з угорським президентом міністрів Векерлєм про заключеннє торговельно-економічної угоди, при чім сам цісар означив точки найдальше ідучих концесій для Угорщини, поза котрі правительство не може поступити.

Сим пояснюєть ся, що новий президент міністрів князь Гогенльоге аж в дні 15. мая 1906. р. представив парляментови свою програму. Його програма була коротка і ясна: головним і першим завданнєм правительства є переведеннє реформи виборчої, на засадах загального і рівного виборчого права;— ре-

421

форма виборча у всякому разі буде переведена, бо се відповідає заповідям соціальної і політичної справедливости,— та сильна свідомість національна дасть ся погодити і получити з свідомістю і вірністю державною. Відтак предложив він комісії для реформи виборчої два проєкти: проєкт Ґавча, скореґований після домагань кола польського з побільшеннєм числа мандатів з Галичини на 102, і свій проєкт, в котрім загальне число мандатів підніс на 495, та Полякам 77, а Русинам 35 мандатів призначив. Але несподівано, в дні 28. мая 1906. р. повідомив князь Гогенльоге президію парляменту про свою димісію з приводу спору про уладженнє справи торговельно-економічних відносин з Угорщиною. Сей знаменний епізод характеризує політику цісаря Франц Йосифа супроти Угорщини. Князь Гогенльоге придержував ся витичних ліній, устійнених самим цісарем, та обстоював спільну тарифу цла для обох частин монархії, а правительство угорське покликалось на те, що цісар згодив ся на самостійну угорську тарифу цлову. Переконавшись про таку роботу цісаря поза плечима правительства і парляменту, князь Гогенльоге пішов до цісаря і зложив в його руки димісію. Цісар не хотів приймити до відома уступлення князя Гогенльоге та успокоював його, що так не раз треба робити в політиці. На се сказав князь Гогенльоге цісареви тверде слово: „За мого цісаря можу дати своє життє, але моєї чести не можу кинути під ноги Мадярам...“

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"