"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

7. Скликаннє нової Ради державної, 1907. р.

Тоді появив ся цісарський патент, що скликав нововибрану Раду державну на 17. червня 1907. р. Та саме в сім моменті, коли у нас міліони поневолених надіями добра народів стрічали перший народний парлямент, зза кордону прийшла вість, що царським маніфестом з 16. червня 1907. p. розвязано другу Думу, бо, як сказано у сім маніфе-

445

сті,— значна часть Думи не взяла ся до праці з чистим серцем для скріплення держави, а ужила признаних її прав на те, щоб помножити неспокій і причинити ся до розладу..., Руський (український) Клюб у віденськім парляменті — по дводневних нарадах завязав ся як одноцільний клюб з 30. послів, бо оба соціял-демократи: Вітик і Остапчук вступили до спільного соціял-демократичного клюбу. Се значить, що до нашого клюбу приступили: українські національні демократи з Буковини і Галичини, українські радикали і так зв. руссофіли. Вони признали істнуваннє малоруської нації та приймили своїм завданнєм: заступство і оборону інтересів малоруської нації для її самостійного розвою. При енунціяціях клюбу мало уживатись терміну малоруський або український{У Відні виходила в р. 1907, „Ruthenische Korrespondеnz“. Опісля рішили українські посли до Ради державної заснувати редакційний комітет до дальшого ведення місячника „Ukrainische Rundschau“.}. Такий клюб під проводом п. Романчука зорґанізувано більшістю голосів, головно заходами п. Василька, котрий виказував, що клюб з. 30 послів буде мати сильнійше становище в парляменті і супроти правительства, та руссофільські посли будуть нам в клюбі менше шкідливі як поза клюбом. Сим штучно зліпленим ділом зробили посли своїй суспільности велику, хоча неприємну несподіванку. „Діло“ зараз написало: лишає ся нам надіятись, що наші посли для пятьох Руссофілів не схотять торгувати чистотою нашої національної ідеї. А руссофільський орґан „Галичанинъ“ закричав, що становищє руссофільських послів вважає: зрадою „русской народной идеи“. Професор Михайло Гру шевський написав відтак в „Ділі“, що сформуваннє українського клюбу у віденськім парляменті булоби маніфестацією новочасного руху українського, єдности і солідарности українства австрійського і російського. Я був противний сій новій консолідації з руссофільськими послами, бо знав я добре, що з сього

446

не вийде нічо доброго та жалував, що ми втратили цілі два перші дні в парляменті на пусту драчу з Руссофілами, замісць приготовитись до роботи в парляменті... Тому негайно по сих двох пекольних днях поспільного обдурювання уложив я за порадою з найблизшими товаришами, дня 19. червня 1907. р. державноправну заяву, щоб її внести в останнім речинци, дня 20. червня 1907. р. На сю заяву зібрав я підписи всіх членів клюбу, та подав її в свій час. Сей важний політичний акт подаю в цілім тексті: „Заява руських послів Ради державної в справі Державно-правного стиновиска руського народа в Галичині і Буковині (відчитана на засіданню Палати послів Ради державної у Відні дня 20, червня 1907. і втягнена до протоколу 2. засідання XVIII. сесії Палати послів Ради державної). Підписані руські посли з Галичини і Буковини при нагоді отворення нової Палати послів Ради державної, вибраної перший раз на основі загального права виборчого, стверджують, що руське королівство Галичини з Володимирією, ревіндиковане в році 1772. на підставі приналежности до угорської корони, наслідом найвисшого декрету з 2. серпня 1848. мало разом з сумежною Буковиною бути сполучене в окрему руську провінцію та на підставі конституції з 4. марта 1849. мало одержати окремий сойм краєвий. Сей природний напрям провідний до автономії руського народа нарушено тим, що сполучено руські провінції Галичини і Володимирії з князівствами Аушвітц і Затор, належними до чеської корони та з великим князівством Краківським і витворено невластивий стан сполукою історично і національно зовсім ріжнородних областей краєвих з просто суперечними змаганнями правнополітичними в одну провінцію монструального обєму та в насліді руський нарід в супереч постановам всіх основних законів видано під

447

безглядне верховодство галицького сойму краєвого. Отсим способом зломано ціле руське населеннє на його питомій землі, до чого австрійське правительство іще значно причинило ся наданнєм виємкового становиска галицького намісника, санкціонованнєм виємкових законів для Галичини, креованнєм польського міністра і безкарностію галицьких урядників адміністраційних. Також при запровадженню нового права виборчого до Ради державної осібними постановами для Галичини вкорочено Русинів у їх праві, так як майже до половини зменшено число належних їм мандатів. Помимо рішучого протесту руських послів з 22. падолиста 1906. року постановлено іще розширити компетенцію галицького сойму краєвого у Львові, зменшуючи круг ділання австрійської Ради державної. Вкінці нові вибори до Ради державної переведено в Галичині тенденційно і протизаконно та тим іще зменшено мінімальне число мандатів, припадаюче Русинам. Отсі події наказують нам, заступникам галицьких і буковинських Русинів, як частини руської нації, що ніколи не зрікла ся своєї самостійности,— прилюдно заявити, що ми, змагаючи до національно-територіяльної автономії в австрійській державі, застерігаємо ся проти неприродного, на ніяких історичних правах неосновуючого ся лучення, зглядно розлучування нашого народа дорогою краєвої автономії, та протестуємо проти розширення краєвої автономії, проти виємкових законів для Галичини і проти зменшування нашого заступництва протизаконним переводженнєм виборів. З отсим застереженнєм вступаємо до Палати послів і заявляємо, що усіх сил доложимо, аби усунути кривду, що тяжко давить Русинів та привернути наші національні і політичні права.

448

Відень, 20. червня 1907. Д-р Кость Левицький, Цеглинський, Пігуляк, Николай Василько, Лукасевич, Н. Спинул, В. Курилович, д-р Лагодинський, Будзиновський. д-р К. Трильовський, д-р Бачинський, д-р А. Колесса, Фолис, д-р В. Охримович, Ілія Семака, д-р Петрушевич, Тит Войнаровський, Тимотей Старух, д-р Глібовицький, Романчук, д-р Окуневський, д-р Дністрянський, д-р Стахура, Онишкевич, Петрицький, Олесницький, д-р Евген Левицький, В. Давидяк, д.р Король, д-р Д. Марков“. В часі отворення віденського парляменту загального голосування приїхав був до Відня галицький намісник граф Андрій Потоцкі та відбув нараду з „Колом Польським“, в справі приєднання польських людовців, та при сій нагоді говорив в колюарах парляменту з нашими послами, переважно з п. Олесницький як головою соймового клюбу... Він хотів поєднати ся з нами на підставі реформи виборчої до галицького сойму, але не погоджував ся на загальне і рівне право голосування, а предкладав поширеннє виборчого права на додаткову курію тих, що досі не мали права безпосередного голосування, та прирікав нам 30 до 40. мандатів. Сі свої предложення повторював він кількома наворотами, але ми обстоювали домаганнє загального права виборчого до сойму, бо думали і були переконані, що по впровадженню загального і безпосередного права виборчого до парляменту, мусить прийти черга на запровадженнє такогож права виборчого до галицького сойму...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"