"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

19. Буджетова провізорія, 1907. р.

Відтак приступила Палата послів до другого читання буджетової провізорії, при котрій промовляв п. Цеглинський. Він представив систему

Ґригорій Цеглинський

галицької адміністрації, що довела наш нарід над беріг пропасти і сей занепад економічний та культурний викликує велике невдоволенне в народних масах. Держава займає ся, казав він, тільки державними конечностями, а ми примушені приступити до політики народних конечностей. Бесідник взиває Поляків, щоб увільнили нас від своєї опіки, так щоби наш нарід міг самостійно розвивати ся. Тому нашим жаданнем є поділ Галичини на часть західно-польську і східно-руську з руською частиною Буковини.

465

По нім промовляв п. Колесса, котрий звернув увагу на справу анальфабетів, що є природним наслідком недостачі руських народних шкіл. Він підніс домаганнє поділу Ради шкільної краєвої на дві секції: польську і руську; розказав про події на львівськім університеті і з притиском промовляв за заснуваннєм українського університету, що є бажаннєм всіх кругів нашого населення. Також промовляв український соціял-демократ п. Яцко Остапчук, та представив прикре положеннє селянства в Галичині, що не має помочі ні від краю ні від держави, і як головні домагання українського населення Галичини поставив: реформу всеї адміністрації краю, заложеннє самостійного українського університету і відповідного числа народних і середних шкіл...{Як раз тоді підняло було товариство „Просвіта“ у Львові заходи в справі отвирання курсів для анальфабетів, а Старорусскі фарисеї подвизали ся: „О признаніе правъ гражданства за русскимъ литературнымъ языкомъ“, та висилали петиції до міністерства. Значить: піп у дзвін, чорт у клепало...} В другій половині місяця грудня 1907. р. закінчилась друга сесія австрійського народного парляменту, як раз в сороколіттє австрійської конституції з 21. грудня 1867. р. Український нарід в Галичині, котрому „весна народів“ в р. 1848. заповідала національно-теріторіяльне визволеннє зпід панування Поляків — не дійшов до здійснення сього конечного домагання і мусів безнастанно бороти ся за своє визволеннє, бо австрійський основний закон з р. 1867. заповів, але не перевів рівноправности всіх народів Австрії...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"