Той сам намісник, що своїм розпорядком особисто запоручив був зміну ворожої системи супроти нашого народу,— при першій нагоді зломив дане прире-ченнє та забув на свої обовязки ц. к. намісника австрійського,— щоби утвердити свою власть і пану-ванне Поляків...
Посол Василько зараз виступив в буджетовій комісії Палати послів у Відні та назвав пі длим те поступованнє намісника,— та п. Романчук, в австрійській делєґації вніс застереженнє супроти фальшивого інформовання цісаря про відносини в Галичині.
По переведених виборах соймових запанував в краю польсько-руссофільський лик,— а у декого виступили повиборчі рефлексії... Наш український табор стояв і вижидав, перетравестовуючи слова Шілєра: Die fremden Herrscher kommen und gehn,— Wir aber beharren und bleiben stehn!...
В масах нашого народу слідне було незвичайне розяреннє проти намісника як шефа краввого правительства, що мав тепер відповісти за те перед центральним правительством...
В дні 6. марта 1908. р. відбули ся у Львові конференції наших послів, парляментарних і соймових, щоби розважити ситуацію політичну, витворену галицькими виборами соймовими,— та розрахунок з центральним правительством за безправства графа Потоцкого.
Русько-український Клюб парляментарний сконстатував однодушно, що правительство, не зважаючи на своє приреченне (розпорядок галицького намісника з 20. жотня 1907, ч. 20077/Рг.), не змінило ворожої системи супроти нашого народу,— допускаючи до дуже ярких надужить. Тому Клюб виска-зує з причини такого поведення правительства: своє обуреннє,— та постановив відповідно до сього — примінити свою дальшу тактику...
Того самого дня зібрали ся нововибрані українські посли соймові та під проводом п. О лесниць-{стр.471}
Наші посли соймові з р. 1908.{стр.472}
кого уконституовали ся під назвою : Українсько-руський соймовий Клюб. До нього приступили: д-р Евген Олесницький, д-р Кость Левицький, д-р Іван Куровець, Захар Скварко, Тимотей Старух, Антін Старух, Іван Кивелюк, Михайло Содомора, Лазар Винничук, та д-р Іван Макух, Павло Думка, і Іван Сандуляк.
Наші посли соймові ствердили, що сі вибори соймові остаточно мусіли кождого переконати про наглу конечність реформи соймової ординації виборчої, на засадах: загального, рівного, безпосередного і тайного виборчого права...