"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

25. Нова сесія парляментарна, 1908. р.

Ав парляменті у Відні збирають ся на спільні наради: Українці, Словінці, Хорвати, Італійці і Румуни, як кооператива менших націй, щоби поставити резолюцію в справі університетській. З тих нарад вийшла загальна резолюція словінського посла Корошеца, та міністер просвіти Мархет заявив дня 27. марта 1908. р. в буджетовій комісії, що прави-

474

тельство розслідить условини креовання руського університету, а поки що буде основувати нові катедри з руською мовою викладовою. При сій нагоді виринув п. д-р Лев Біліньскі, що був справоздавцем відносної части державного буджету, та сказав, що має до Русинів „слабість“ та з найбільшою охотою буде з ними переговорювати... Коли відтак Чехи стали домагати ся уладження язикової справи в Чехах, то посли Василько і Король поставили домаганнє до міністра судівництва д-ра Кляйна: видання язикового закону для всіх народів Австрії... Ось так доходили до кінця наради буджетової комісії, та в дні 2. квітня 1908. р. зібрав ся парлямент на нову сесію{В дні 6. квітня 1908. р. зложив п. д-р Володимир Охримович свій мандат посольський, а на його місце прийшов його заступник Василь Стефаник, наш письменник.}. Наша політика станула перед дилєммою: дати народови реальні, хоч би не великі добутки — політикою утилітарною, або стреміти до висших добутків та давати народови поки що вдоволеннє з боротьби політичної. Наш Клюб парляментарний приладив у всякому разі наглі внесення: п. Цеглинського про галицьку адміністрацію і д-ра Евгена Петрушевича про соймові вибори. В новій сесії парляменту прийшло передусім нагле предложеннє в справі побору континґенту рекрутів. До сього предложення промовляв п. Окуневський, та підносив закиди, що у нас армія не служить до охорони свободи, але для охорони гнету, бо в Галичині нема виборів без війська. Адміністрація обовязана боронити права усіх, а не тільки охоронювати могучих... Та Палата послів ухвалила жадане правительством підвисшеннє континґенту рекрутів, але за те виторгувала відшкодованнє для родин резервістів, покликаних на військові вправи... А в нашім парляментарнім Клюбі ішла рада в раду, як би до опозиції і обструкціі станути, щоб скорійш добути значіння і сили в парляменті

475

та покласти кінець самоволі польських верховодів. Осуджуєсь правительство, обвинувачуєсь презідію Клюбу тай вже не вірить ся комісії парляментарній. Така тяжка нарада нашого Клюбу відбувалась цілий памятний мені день 9. квітня 1908. р. Тоді п. Василько продумав таку штуку, щоби президент міністрів барон Бек запросив до себе всіх членів Клюбу на конференцію та їм всім безпосередно представив становище правительства супроти наших домагань. Баронови Бекови сподобав ся той спосіб і наступаючого дня 10. квітня 1908. р. наші, посли заповнили кабінет президента міністрів. Сей заявив зібраним, що від договору з нами не відступає і далі працює, щоб вдоволити нашим домаганням,— а хто має йому щось закинути, зволить зараз до очей сказати. При пояснюванню відносних справ представив він діяльність нашої комісії парляментарної, та сказав, що всі справедливі домагання нашого народу буде попирати, хоч би ми навіть перейшли до обструкції парляменту. По такім докладнім представленню справи не промовив ніхто з наших товаришів послів, що не були членами комісії парляментарної, і найбільші опозиціоністи, що звичайно найменше робили,— зовсім успокоїлись...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"