Малорусская Народная Историческая Библиотечка | |||||||
история национального движения Украины | |||||||
Главная | Движения | Регионы | Вопросы | Деятели |
Регионы --> Галичина (Общие работы) Вопросы --> История (Капитальные исторические работы) |
|
"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914" |
Та як раз тоді, коли міністер Бінерт оправдував в парляменті галицьку адміністрацію, в дні 25. мая 1908. p., знова упало пять хлопських трупі в і десять тяжко ранених в нашій Галичині. В селі Чернихові, тернопільського повіту, з приводу спору з двором о право риболовлі прийшло до суперечки громадян з лісничим графа Коритовського та жандарми стрілили в товпу народу і поклали пять трупів...
Отся крівава траґедія викликала в парляменті дня 26. мая 1908. р. бурю запитів та інтерпеляцію нашого клюбу. Завізвано міністра Бінерта, щоби зараз явив ся і дав виясненнє сеї крівавої події. Він негайно прийшов до Палати послів та висказав іменем правительства жаль з приводу сеї тяжкої пригоди. Прегес Кола Польського п. Ґломбіньскі вже не гороїжив ся, а згодив ся, щоб над сею справою перевести дебату... Наші посли перекликались з польськими послами і прозивали їх убийниками. Граф Войтіх Дідушицкі зімлів з передражнення і його випровадили з салі нарад...
Правительство і парлямент мали нагоду переконатись, що нашому народови тяжко жити під польською адміністрацією в Галичині, та що такі відносини годі на довго удержати...
Посол Евген Левицький узасаднював іще трете нагле внесенне в справі замордування Марка Каганця, в дні 6. лютого 1908. р. в Коропци коло Бучача, та домагав ся доходження проти
483 |
жандармів і їх покарання, як також відшкодування полишеної родини. Він виступив проти нетактовних висказів міністра Бінерта, що посмів навіть грозити насильствами проти руського радикального напряму та відповів, що успокоєннє в Галичині може наступити тільки тим чином, як віддасть ся права грабовані руському народови. В Галичині впроваджують анархію ті, що ведуть там безправну адміністрацію. Ми не є ворогами держави, як кажуть Поляки, але ми не можемо підпирати держави національного угніту, а хочемо як рівноправні свобідно розвивати ся. Та ми переконались вже, що в сім народнім парляменті найсправедливійші домагання не дадуть ся перевести без позакулісових умов. Тому не хочу, щоби і сей внесок як наглий перепав та в інтересі самої справи годжу ся, щоби сей внесок переказати до комісії як звичайний внесок,— аби його там трактувано предметово, а не політично. |
"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914" |
Украинские Страницы,
http://www.ukrstor.com/ История национального движения Украины 1800-1920ые годы.
| |