"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

31. Велика дебата буджетова, 1908. р.

Зараз прийшло друге читаннє буджету, та п. Василько перший промовив „проти“ буджету. Він сказав, що наш нарід поніс найбільші жертви у боротьбі за загальне право виборче, на котрім поставлено сей народний парлямент, а тепер злоба долі спричинила, що при першім нормальнім буджеті мусимо станути „проти“, бо парлямент не здійснив надій відносно народних конечностей. Наші оправдані домагання поборюють не тільки Поляки, але й партія, на чолі котрої стоїть бурмістр д-р Люеґер, що за часів Баденього так щиро стояв за нами...

Від правительства зажадали ми, сказав він далі,— законної адміністрації в Галичині, уладження справи університетської і свобідних виборів до Сойму. Та правительство за приводом Поляків не додержало слова, а ми наслідом того впровадили в блуд наш нарід: успокоюваннєм і обіцянками. Звідсі огірченнє між населеннєм і нашими послами. Намісник граф

484

Потоцкі був в дні 31. марта с. р. у Відні та зрозумів наше положеннє і прирік перевести наші домагання, але тим часом безнадійність і розпука принесли день 12. квітня с. p., та нікому не вільно посуджувати нас про співвину в сім чині!... Не знаю, чи тут в парляменті поможуть нам австрійські народи,— а бажаю дуже, щоб modus vivendi безпосередно витворив ся між Русинами і Поляками. В сучасних обставинах маємо узасаднену причину, щоби правительству ви сказати наше недовірє... В дальшій дебаті буджетовій промовляв я іменем нашого Клюбу, в дні 29. мая І908. p., та нагадав президентови міністрів баронови Бекови, що минулого року прирік він парляментови: приступити до полагоди пекучих національних питань в державі. А тим часом займаєсь правительство тільки Німцями і Чехами,— та ми маємо право жадати, щоб нас не трактувано як нарід другої ранґи. Ми не домагаємо ся концесій ані панування над другими, але жадаємо рівного права! Та коли ми боремо ся о національні права в школі, уряді і життю публичнім, то се є також боротьба про соціяльне становище нашого народу, бо без рівноправности на всіх областях життя є ми народом без права. А сеї програми правительство не виконало. Так само не видимо ніякої програми фінансової, та через те сталось, що доривочно ухвалено тут обниженнє податку від цукру, хоча є важнійші податки, що потребують реформи, як податок домово-клясовий, що тяжить на найбіднійших селянських верствах населення, скарбові оплати від дрібних спадщин та ціла несправедлива система безпосередних податків...{Я був вибраний головою податкової комісії в Палаті послів та натискав на правительство, щоби воно виладило проєкт реформи податків в відтяженнєм незаможного населення.} Наш нарід без ріжниці партій домагаєсь національної автономії, котрою дійдемо в Австрії до дер-

485

жави націй з правдивим рівноуправненнєм всіх народів держави. Та за здійсненне сеї народної конечности мусимо далі піднимати відважну боротьбу. Досі говорили ми про державні конечности,— від тепер зачнім залагоджувати народні потреби, щоб виконати наше завданнє: народний парлямент для народу! В спеціяльній дебаті буджетовій замітка була промова п. Олесницького, котрий порушив проблєм державної адміністрації і реформу поступовання (процесу) адміністраційного, приміненого до потреб горожан держави, та поставив відносну резолюцію. Посол Колесса прояснював справу самостійности української нації та вказав на пекучу потребу нашого університету у Львові. Посол Дністрянський панаглював справу переходової стадії до оснування руського повного університету. Посол о. Стефан Онишкевич підносив справи господарські та поставив резолюцію про основаннє Ради краєвої культури в Галичині з двома секціями: руською і польською...{Дебата буджетова відбувалась на підставі континґенту часу, розложеного на клюби в парляменті. Та посол Масарик не мав за собою клюбу, а чеські клерикали і п. Крамарж були йому противні і не хотіли, щоб він промовляв. Тоді п. Цеглинський відступив п. Масарикови свій континґент, щоб він міг промовляти.} По ухваленню державного буджету прийшов на чергу нарад закон про виплату причинків для родин покликаних до військових вправ, як злагодженнє тягару служби військової. Відтак, в дні 17. липня 1908. р. відрочив ся парлямент до осени. В тім часі підніс ся був парлямент у своїй діяльности, але за те правительство барона Бека не змагало. Президент міністрів барон Бек, душа правительства, перепровадив в кількох роках дві великі справи: реформу виборчу до парляменту і австро-угорську угоду, та вичерпав свої сили і не був вже годен перевести справу національну в Австрії, так що очевидно наближав ся його

486

упадок. Він мав добру волю поладнати і наші справи, але труднощі з Поляками були понад його сили. Коли ми пращали ся з президентом міністрів бароном Беком, в дні 18. липня 1908. р. перед виїздом на ферії парляментарні, він заявив нам, що хоче стати розємником між нами а Поляками, та що в часі осінної сесії парляменту приступить до сього діла — в інтересі державної політики...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"