"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

57. Наближеннє до Славянської Уніїі инші справи.

Тоді наступило формальне наближеннє нашого Клюбу парляментарного до Славянської Унії. Тодішний провідник Славянської Унії п. Удржаль висловив прилюдно велику радість, що українські посли хочуть приступити до унії, щоби кооперувати з сим союзом. Наші услівя кооперації зі Славянською Унією були:

521

1) унія не вступить до парляментарної більшости, як би наш клюб мав лишити ся поза комбінацією; 2) ми даємо унії нашу тактичну солідарність; 3) жадаємо підпирання наших домагань: національних, культурних і економічних. В дні 10. липня 1909. р. наступило кооперативне наближенне нашого парляментарного представництва до Славянської Унії (Slovanska Jednota) на сих умовах: „1. Славянська Унія зобовязуєть ся при творенню парляментарної більшости не вступати до неї, як би Руський Клюб не був в комбінації. 2. Руський Клюб зобовязуеть ся: попирати Славянську Унію у боротьбі проти ворожого систему правительства, та не входити в ніякі звязки, що булиб вимірені проти Славянської Унії. 3. Славянська Унія і Руський Клюб зобовязують ся посполу обстоювати всі національні, культурні і господарські домагання. 4. При всіх переговорах з правительством і иншими партіями має брати участь також заступник Руського Клюбу. 5. Обі сторони переговорюють через делеґованих парляментарів“. Та до повного порозуміння зі Славянською Унією не дійшло, бо Чехи закинули нам, що ми жадаємо упривілеєного становища, а вони можуть згодити ся тільки на рівне членство в Славянській Унії. Се значить, що Чехи дуже радо хотіли нас мати в союзі, але чеська більшість мала вирішувати про нас і наші справи...{Замітна була справа розговірної мови в Славянській Унії. Чехи предкладали, щоби приймити російську мову до порозумівання між Славянами, значить як мову порузуміння між ними. Але до сього не дійшло та фактично остала німецька мова загально зрозумілою мовою Славян. В першім статуті Унії було постановлено: „Die im Cesky Svaz und Slavischen Centrum vertretenen Parteien haben sich zu gemeinsamem taktischcn Vorgehen verbunden und sich uber die durch diese Gemeinsamkeit zu erreichenden Ziele geeinigt“.}

522

Підчас літних ферій зібрав ся у Львові: зїзд української академічної молоді (11—14. липня 1909.), на котрім перший раз явили ся також представники українського студентства з Росії. До президії зїзду вибрано: Миколу Залізняіа, Романа Домбчевського, д-ра Степана Барана, Олену Охримовичівну, Евгена Маєра і Миколу Чайківського. Сей зїзд занимав ся головно справами: орґанізації студенства і українського університету у Львові... „Галицко-русскоє благотворительноє общество“ в Петербурзі кинуло значнійшу квоту пособій на пропаґанду між „руссофільський народ“ та чорносотенні шершені зачали в судорогах подвизати ся. Наслідом їх божевілля був такий зайшов факт, що в селі Боянці, жовківського повіту, де був парохом Руссофіл о. Крушинський, війт в присутности пароха і двох жандармів арештував дівчину Параню Жидик за се, що вона ширить Україну і робить бунт... В тім часі вирішив найвисший трибунал судовий у Відні справу власності! Народного Дому у Львові і призволив на інтабуляцію права власности підносних реальностей на річ фундації русько-народного інституту „Н ародний Дім“ у Львові. В дні 6. вересня 1909. р. зібралась була у Львові: загальна репрезентація галицьких Русинів, зложена з членів обох наших клюбів: парляментарного і соймового, наших членів Палати панів і соймових вірилістів, щоби спільно обдумати політичне положеннє нашого народу.

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"