"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

58. Сойм галицький і наша обструкція, 1909. р.

Під знаком соймової реформи виборчої скликано галицький сойм на 16. вересня 1909. р. Та замісць сього відбулась отся сесія соймова під знаком обструкції українських послів з приводу легковаження і нехтування прав нашого народу — зі сторони польської більшости соймової.

Ся обструкція почалась вже на першім засіданню Сойму заявою голови нашого соймового клюбу п.

523

Олесницького і домаганнєм, щоби з порядку нарад усунути всі предложення, що не є виладжені і роздані в українській, а тільки в польській мові. Отсе внесеннє відкинула польська більшість Сойму, але ми відтак один за другим і точка за точкою ставили і мотивували внесення на усуненнє відносних сарав з дневного порядку — аж маршалок замкнув засіданнє{В часі тої обструкції був мункачівський епископ Юлій Фирцак в товаристві митрополита Шептицького на соймовій ґалерії. Від довгих літ була се перша гостина угро-руського епископа в Галичині.}. По такім привитанню Сойму як викладника ворожого становища польської політики супроти нашого народу пішла українська обструкція далі. В дні 13. вересня 1909. р. поставив п. Олесницький наглий внесок, щоби візвати Раду шкільну краєву до негайного предложення звіту в справі заснування нових шкіл середних з руською мовою викладовою. Сей внесок приймив Сойм одноголосно, в сподіванню, що нас сим заспокоїть. Зараз по п. Олесницький поставив я наглий внесок, щоби комісія реформи виборчої в означенім речинці предложила звіт з проєктом соймової реформи виборчої. Та сього внеску не хотіла вже ухвалити польська більшість соймова, викручуючись сим, що таку важну справу треба докладно розважити. І так через чотири перші засідання галицький Сойм мав вигляд українського тіла законодатного, бо нечисленна репрезентація українська безнастанно промовляла в обороні прав рідного народу{Руссофільський Клюб соймовий не брав участи в нашій обструкції, а долагоджував свої порахунки з п. Дудикевичєм, котрого скинено з голопства клюбу вибираючи головою п. Короля. Відтак виключено п. Дудикевича з клюбу за його „здєлки“.}. Та в дні 22. вересня 1909. р. запросив презес соймового Кола Польського п. Гломбіньскі президію нашого клюбу соймового на спільну нараду клюбових голов,— та на сій нараді упрошено нас, щоби ми предложили свої домагання відносно найблизших справ, які стоять на черзі соймових роз-

524

прав,— аби сі справи мирно залагодити. Наш клюб соймовий нараджував ся над сею справою, але свою обструкцію в Соймі провадив далі і безпроривно, так що всі українські соймові посли і на кождім засіданню Сойму зголошували ся до слова і промовляли. Між иншими, п. Макух поставив був внесок про усуненнє утраквізму з учительських семинарій; я підніс справу членів надзірної ради Банку краєвого; п. Макух поставив знова внесок в справі переслідування сезонових робітників, та я поставив внесок, щоби отворити дебату над відповідями комісаря правительства, і так йшло далі{З одної відповіди комісари правительства виявило ся, що староство в Сокалі наложило на о. Мартиновича 180 корон кари за надпрограмове відспіваннє пісні „Ще не вмерла Україна“— на концерті в честь Шевченка.}. Аж в дні 29. вересня 1909. р подали українські соймові посли до відома президії соймового Кола Польського свої домагання: 1. розділ Ради шкільної краєвої на дві автономні секції руську і польську; 2. управильненнє справи викладової мови в народних школах, щоб нею була мова більшости в громаді, а школа для меншости, як в громаді є 80 дітей, що причисляють ся до меншости, та наука другого язика краєвого має бути надобовязкова; 3. зладженнє катастру шкіл народних — на підставі викладової мови і числа кляс; 4. обсада інспекторів краєвих і окружних кандидатами польської і руської народности у відношенню числа шкіл; 5. допущенне семинарій учительських з руського мовою викладового; 6. ухваленнє руських ґімназій: в Бережанах, Стрию, Самборі, Яворові і Рогатині,— та зміна закону краєвого з 22. червня 1867, по думці нашого внеску; 7. відносно соймової реформи виборчої: 40% мандатів,— причім мають бути заступлені наші меншости на заході і по містах; 8. ухиленнє проєкту утраквістичних шкіл середних;

525

9. дотації з краєвого фонду на ціли: просвіти, культури і господарства мають бути розділювані між Русинів і Поляків на підставі ключа 38:62 (= пересіч: нашого населення 43% і оплачуваних нами безпосередних податків 33%). На сі домагання не одержали ми від президії Польського Кола соймового ніякої обовязуючої відповіди, з чого виказалось, що польська сторона хотіла тільки зацитькати нашу обструкцію, а ми передвиджуючи се — вели далі і безпроривно нашу технічну обструкцію... Зокрема, при дебаті над справою санації краєвих фінансів заявив я іменем соймового клюбу, що поки ми в Соймі не можемо найти нашого права, доти не маємо найменшого інтересу дбати про сануваннє галицьких фінансів. Та при справі перманенції комісії для соймової рефоми виборчої сказав п. Олесницький, що ми не маємо довіря й до перманентної комісії, бо мали час навчити ся про щирість соймової більшости, але проте не допустимо, щоби новим законом виборчим скривджено наш нарід. Від вирішення сеї справи залежуть відносини обох народів в краю, говорив п. Олесницький,— та на праці комісії глядить не тільки Львів і Краків, але також Київ і Варшава... Несподівано в дні 16. жовтня 1909. р. оголосив намісник д-р Бобжиньскі, що відрочує соймову сесію, а маршалок граф Станислав Бадені висловив жаль, що Сойм перериває свою діяльність — не ухваливши краєвого буджету... Українські соймові посли підняли боротьбу і видержали її по своїм силам до кінця, щоби всякими способами перепинювати шкідні постанови польської більшости та на зверх задокументувати, що їх народови вже за богато польського панування...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"