"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

68. Перша нарада всіх наших парляментаристів, 1910. р.

В нашім політичнім проводі відчувалось потребу ідейної сполуки всіх наших українських чинників парляментарних. Приводом до сього було наше положеннє політичне в краю і державі, яке визначувалось замахами польської політики супроти нашого народу; підсичуваннєм руссофільства в краю і зза кордону та невиразним становищем австрійського правительства супроти нас. Звідсі являлась конечність сполучувати наші сили до успішнійшого відпору супротивностей.

Висловом тої думки була перша нарада австрійських парляментаристів Русинів, що відбула ся у Львові дня 2. лютого 1910. p., на запрошеннє голови українського парляментарного Клюбу п. Юліяна Романчука. Тут явило ся ціле наше національне законодатне заступництво, зложене з українських послів галицьких і буковинських: соймових і парляментарних, наших членів Палати панів, і соймових вірилістів.

535

Зокрема, на сі наради наших парляментаристів прибули: а) члени Палати панів і вірилісти: д-р Іван Горбачевський, епископ Чехович, митрополит Шептицький і епископ Хомишин; б) члени парляментарного Клюбу: Вячеслав Будзиновський, д-р Лев Бачинський, о. Тит Войнаровський, д-р Ст. Дністрянський, д-р Микола Д-р Стефан Смаль-Стоцький Лагодинський, д-р Евген Левицький, д-р Кость Левицький, д-р Теофіль Окуневський, о. Стефан Онишкевич, Мих. Петрицький, д-р Евген Петрушевич, Юліян Романчук, Тимотей Старух, д-р Данило Стахура, о. Йосиф Фолис і Григорій Цеглинський; в) члени галицького Клюбу соймого: Лазар Винничук, Павло Думка, Іван Кивєлюк, д-р Іван Макух, Іван Сандуляк, Михайло Содомора і Антін Старух;

536

г) буковинські парляментарні і соймові посли: Николай Василько, Филимон Калитовський, Артур Маляк, Теодор Левицький, Єротей Пігуляк і д-р Стефан Смаль-Стоцький. Провідником наради був митрополит о. Андрей Шептицький. Вислідом сеї наради парляментарної репрезентації був програмовий маніфест (заява), що підніс наше змаганнє до автономії територіяльно-національної для Східної Галичини і Північної Буковини, та вже тепер повної самоуправи руського народу Галичини і Буковини, як також поділу всіх властей адміністраційних в обох краях; потребу поборювання панросійської пропаґанди; справу участи в правительстві та обезпечення мира у відношенню до заграничних держав. На сій нараді виявилось бажаннє, щоби до акції в загальних справах народних приєднувати також українських послів соціяльно-демократичних для оборони загрожених інтересів українського народу. Звідсі вийшло, що в австрійській Палаті панів промовив по раз перший іменем Українців: митрополит о. Андрей Шептицький; що орґанізація соціяльно-демократичного сторонництва попирала наші домагання в справі реформи виборчої до галицького Сойму, як також в справі університетській...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"