"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

70. Університетська справа в парляменті, 1910. р.

Та університетська справа знова стала актуальна. Сим разом порушено її з двох сторін. Наші посли майже у всіх своїх промовах пригадували потребу українського університету у Львові та вказували на поставлений внесок, а в останному часі виступив академічний сенат львівського університету з внеском, щоби законом забезпечено польський характер львівського університету і сим поневольно підпер питаннє про наш університет.

З сього приводу відбулась в дні 4. марта 1910. р. конференція у міністра просвіти графа Штірка, на котрій заявили пп. Романчук і Колесса, що ми булиб готові згодити ся на польський характер

538

істнуючого львівського університету, але тоді, як буде заложений окремий український університет у Львові. Але Поляки були переконані, що правительство не узгляднить нашого застереження, та як досі бувало, виконає жаданнє Кола Польського і вирішить справу львівського університету на їх користь. Такі перехвалки поширював в парляменті міністер скарбу д-р Біліньскі. Наслідом занепокоєння, яке викликали сі чутки, пішла президія нашого Клюбу в дні 10. марта 1910. р. до міністра просвіти графа Штірка і запиталась його, чи правдиві є сі вісти. Міністер граф Штірк заявив нам тоді, що рішеннє в справі львівського університету може бути видане тільки на підставі порозуміння між обома інтересованими сторонами і правительством, та що одностороннє вирішеннє є виключене. Тут правительство примінило пораз перший свій принціп про недопустимість односторонних концесій — і до Поляків! Тим часом правительство напирало на полагодженнє предложення в справі заложення італійського правничого факультету в Трієсті. Австро-Угорщина була в міждержавнім союзі з Італією і тому міністер закордонних справ граф Еренталь домагав ся заспокоєння австрійських Італійців, щоби не допускати до ірреденти італійського населення в Австрії. В дебаті над сим предложеннєм заявив п. Дністрянський, що Русинам належить ся першенство, бо вони є в Австрії найбільшим народом між тими, що не мають іще університету... Та в дні 14. марта 1910. р. відбулась демонстраційна нарада українських студентів у львівськім університеті, за оснуваннєм самостійного університету у Львові... На чергу нарад Палати послів прийшла відтак справа державної позички на покриттє касових недоборів. Проти міністра скарбу д-ра Біліньского повстало в парляменті і в Колі Польськім велике невдоволеннє за те, що він посчеркав деякі позиції з державного буджету, щоби закрити дійсний стан державного недобору. Президент міністрів барон

539

Бінерт запросив президію нашого Клюбу до себе і просив нас, щоби ми узгляднили справу сеї позички як державну необхідність, та прирік нам вдоволяючо полагодити університетську справу. Але проте наш Клюб придержував ся опозиційної тактики. В буджетовій комісії підніс п. Окуневський, що український нарід уважає відновленнє вавельського замку у Кракові за провокацію, та що наші посли при позиції „найвисший двір“ накладають собі велику здержливість... В дні 24. квітня 1910. р. відбуло ся велике віче Русинів міста Львова, на котрім п. Колесса представив справу українського університету. При сій нагоді ухвалило віче однодушно: переслати співчуттє закордонним братам, виставленим на самоволю тодішного режіму „конституційного“ міністерства Столипіна. Опісля обходила львівська Україна жалібну академію для пошанування памяти покійного Бориса Грінченка. Він розумів добре потребу взаємин між галицькою і російською Україною і коли там мав звязані руки, переніс був до нас свою працю... У міністра просвіти графа Штірка відбулась дня 11. мая 1910. р. конференція в справі львівського університету, в котрій брали участь: намісник д-р Бобжиньскі, пп. Гломбіньскі і Старжиньскі, секційний шеф д-р Цьвікліньскі, я і п. Колесса. Ся конференція дійшла до висліду, що справа львівського університету може бути вирішена цісарським розпорядком,— при чім з нашого боку поставлено „junctim“ між признаннєм польського характеру а заснуваннєм українського університету у Львові.

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"