"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

71. Польська боївка на львівськім університеті, 1910. р. і дальші переговори.

Тим часом на львівськім університеті поставили Поляки свою узброєну боївку, що провокувала наших студентів, та щоби запобігчи новим бучам переговорював я з намісником д-ром Бобжинь-

540

ским і з нашими студентами. Намісник прирік, що всепольська боївка буде усунена з університету, та будуть привернені нормальні відносини. Але всепольська боївка не уступалась та наші студенти приладжувались до відпору. Наслідом сього, в дні 18. мая 1910. р. запросив президент міністрів барон Бінерт мене і п. Ґломбіньского на конференцію, та звернув ся до нас, щоби ми старались успокоїти Борис Грінченко студентів, аби не дійшло до проливу крови. На се я відповів, що знаю настрій між нашими студентами бо я вже минулого місяця успокоював їх та дійшов до висліду, що тут є конечною умовою,— усунути провокуючу польську боївку з університету, а буде спокій. Президет міністрів здивував ся, як почув, що на університеті є узброєна польська боївка та запитав ся п. Ґломбіньского, чи се може бути? Засоромлений сим запитом заявив п. Ґломбіньскі, що він зараз розпорядить уступленнє польської боївки, аби

541

тільки був спокій. Президент міністрів приймив се до відома і відтак настав спокій на львівськім університеті. Президент міністрів барон Бінерт і міністер просвіти граф Штірк відбули в дні 27. мая 1910. р. знова конференцію зі мною іп. Колессою, в справі університетській. Іменем нашого Клюбу парляментарного предложили ми компромісову формулу сього змісту, що вперід наступить виділеннє наших катедр в провізоричне автономне, українське університетське тіло, управнене до іспитування і габілітування, та після виділення української науки з університету цісаря Франца у Львові, мав би він одержати чисто польський характер. Сю формулу мало правительство розважити і дати нам відповідь... Львівська університетська справа стала „злобою дня“ галицької політики. Наші студенти, професори університету і вся суспільність українська незвичайно інтересували ся справою університетською і бажали, чим скорійшого отворення українського університету, не числячись з всілякими труднощами в сій справі. Отсе поряче бажаннє свого університету викликувало брак вирозумілости, трівожні вісти та подекуди недовірє до діяльности нашої парляментарної репрезентації,— хоча вона піднимала всякі можливі заходи, щоби здійснити се домаганнє народу... Коли президент міністрів барон Бінерт, в місяці червні 1910. р. зажадав від нас, щоби ми не робили перепони справі заложення італійського факультету правничого, прирікаючи нам за те приспішити конференцію в справі львівського університету,— наш парламентарний Клюб зажадав, щоби справа нашого університету була полагоджена рівночасно зі справою італійського правничого факультету. Таке поставленнє справи уважали ми як доцільне, щоби правительство не проволікало нашої справи...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"