п. Романчук просив, щоби його звільнити від головства з причини обовязків в президії Палати послів. Тоді вибрано мене головою Клюбу, а пп. Окуневського і Петрушевича заступниками голови Клюбу. Через те наложено на мене новий відповідальний і тяжкий обовязок політичний. Я був вже головою Народного Комітету і провадив соймовий Клюб, а тепер накинено мені іще головство парляментарного Клюбу. Моїх представлювань, щоби сі три провідні місця віддати в окремі руки та створити провідний тріюмвірат не узгляднено, мотивуючи потребою одноцілого проводу політичного. Мої товариші дали мені богато праці тай іще завдавали... Я був охочий до народної праці та уважав те моє визначне становище не так почестію, як важким обовязком для народу...
В дні 14. червня 1910. р. обходили ми в парляментарнім Клюбі свято відкриття погруддя віцепрезидента Палати послів і нашого довголітного голови п. Юліяна Романчука,— зпід долота українського різбаря Терещука...
|