"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

81. Наші домагання в справі соймової реформи виборчої.

Посол Ґломбіньскі як референт комісії реформи виборчої представив, що погоджено ся на загальність, безпосередність і тайність права виборчого, а спори ідуть про рівність, бо консерватисти домагають ся іще плюральности... Супроти такого звіту піднесено з нашого боку, що в нім нема ніякого позитивного субстрату, а показуєсь, що рівність виборчого права є заквестіонувана і се мусіло нас затрівожити. При нагоді сеї реформи виборчої мусіли ми зажадати також забезпечення нашого правно-політичного становища на рідній землі...

Та день 19. жовтня 1910. p. є памятний іще одною знаменною і замітною подією. В громаді Жулин, стрийського повіту, убив всепольський учитель Бронислав Ґрайс боксером українську дитину, осьмилітного Коханчика за те, що не хотів в школі молити ся по польськи!...

Під напором української обструкції і марева розвязання Сойму зачали польські клюби радити серіознійше про соймову реформу виборчу, та намісник Бобжиньскі і маршалок Бадені кинули ся, щоби погодити супротивности і допровадити до якогось компромісу...

В дні 27. жовтня 1910. р. оповістив „Народний Комітет“ відозву до Русинів галицької землі з зазивом: На віча! на збори! Нехай живе загальне, рівне, безпосереднє і тайне голосуваннє до краєвого

556

Сойму! Нехай живе український університет у Львові... За сим зазивом пішли віча і збори в краю... По нараді з Народним Комітетом предложила наша соймова репрезентація провідникам соймових Клюбів наші головні домагання: I. 40% всіх соймових мандатів; II. десять членів Виділу краєвого,— з сього 3. Українців та Українця як урядуючого заступника краєвого маршалка; III. утвореннє в Соймі двох курій національних: української і польської для справ культурних і економічних з правом „veta“ в справах: краєвого статуту і виборчої ординації як також в справах національно-політичних. По приняттю сих основ мали ми приступити до конструкції ординації виборчої... Та дебати і конференції не довели до порозуміння між нами і польською стороною, головно по причині ріжниць відносно числа мандатів... На засіданню Сойму в дні 3. падолиста 1910. р. знова шаліє буря української обструкції, та соймове засіданнє з 5. падолиста 1910. р. замкнено на наш внесок, щоби мати час до дальших переговорів. Наші посли не беруть також участи в працях соймових комісій — доки не буде полагоджена реформа виборча... Соціяльно-демократична депутація під проводом пп.Вітика і Гудеца звертається до презідій соймових Клюбів з домаганнєм ухвалення соймової реформи виборчої на засадах загального і рівного права виборчого. А тим часом польські демократи і людовці поза нашими плечима погодили ся з консерватистами і пристали на те, щоби в реформі виборчій задержати систем куріяльний. Сим чином перечеркнули вони основну реформу виборчу соймову, так що осталась тільки можливість переходової реформи виборчої соймової. Через зраду польських демократів і людовців мусіли ми згодити ся на задержаннє виборчих курій та наслідом сього зажадали ми наших мандатів також в куріях: міській і більшої посілости, щоби

557

наше представництво обнимало не тільки малу посілість, але всі верстви і круги суспільні. Ми пішли далі супроти політики наших батьків, що клали будуччину нації тільки на селянстві... Щоби справу по змозі ратувати, постановила наша соймова репрезентація в справі соймової реформи виборчої, в дні 15. падолиста 1910. р. ультимат сього змісту: 1) процентове відношеннє посольських мандатів для українського народу має бути означене мінімально на 31%; 2) плюральне голосуваннє в курії малої посілости має відпасти; 3) українські і польські національні меншости мають бути забезпечені з пропущеннєм пропорціональности; 4) петрифікація ординації виборчої має відпасти; 5) вибір членів Виділу краєвого української народности доконує ся членами Сойму української народности; 6) члени Сойму української народности творять разом руську репрезентацію, що є управнена до вибору членів Виділу краєвого української народности, українських членів соймових комісій, краєвих інституцій, як також комісії дисциплінарної і соймового бюра. У всякому разі ми не хотіли допустити до зменшення нашого правного стану. Та польські політичні круги зовсім не зрозуміли тогочасної хвилі, потапаючи у своїм шовінізмі національнім. Заглушуюча українська обструкція, що фізично виключала всякі наради і ухвали, ішла послідовно і безпроривно. Шестого дня української обструкції прибув іще могучий гук дзвона „там-там“. До Сойму приїхав француський публіцист Шередом і чеський політик Антонін Зазворка, віцепрезидент Палати послів, щоби наочно переконати ся, як виглядає наша пекольна обструкція{Француський публіцист Andree Cheredame помістив відтак в париськім дневнику „La Petit Journal“ передовицю, в котрій представив події, що відбули ся в галицькім Соймі.}

558

Отся обструкція з нашими протестами проти нелегального ведення засідань соймових перетривала десять засідань, 45 годин і 42 мінути, та польська більшість не могла рушитись у перед і дня 16. падолиста 1910. р мімікою приймила краєвий буджет. Ми запротестували рішучо і голосно проти законносте краєвого буджету і зробили початок до повалення галицького Сойму. Рівночасно наш делєґат п. Цеглинський в австрійській делєґації докладно представив нашу боротьбу обструкційну, щоб звернути увагу народів Австрії на події в Галичині... Але польська більшість соймова намагалась таки безглядно перефорсувати свої основи соймової реформи виборчої проти наших голосів. На конференції клюбових голов в дні 18. падолиста 1910. р. наша президія рішучо спротивила ся резолюції польської більшости в справі виборчої реформи і дальшому веденню нарад соймових, та зробила відповідальними: намісника Бобжиньского і маршалка Баденього за послідовности такого насильства. Польська консерва довго опиралась,— найдовше п. Лев Пініньскі,— та коли не помагали слова розваги маршалка,— намісник загрозив, що зараз замкне Сойм. По кількагодинних торгах наступила польська капітуляція і розпочалось останнє засіданнє Сойму. Іменем українського Клюбу заявив я: 1) що ми протестуємо проти односторонного трактування засад виборчої реформи та жадаємо, щоби комісія виборчої реформи предложила законопроєкт на засадах, принятих заступниками обох народів; 2) застерігаємо ся проти поступовання намісника Бобжиньского, що за мало приложив рук до вирівнання ріжниць,— піддержуючи сим способом польську соймову більшість проти нас, наслідом чого наступило крайнє заостреннє та нелеґальне форсуваннє буджету;— та. 3) що ми будемо так довго поборювати сей Сойм і його правильне функціонуваннє, доки польська більшість не зійде зі становища неґації прав нашого народу...

559

Відтак переказано всі відносні внески до комісії для виборчої реформи, а намісник негайно в і дрочив сесію галицького Сойму. Маршалок краєвий граф Станислав Бадені сказав на пращаннє: Нехай не буде між нами ні побідників ніпобіджених! Побідницею була нині ідея виборчої реформи,— за котру бороли ся всі партії по своїм силам і вірі, а польська більшість принесла сьогодня дійсну жертву для щасливого полагодження її в будучности... Нашим українським послам соймовим складано заяви признання зі всіх сторін краю. Та український соймовий Клюб оповістив відозву до Русинів галицької землі, в котрій прилюдно вияснив своє становище, домагання та поведеннє в галицькім Соймі, а при кінці відозви сказав: „Коли замкнули ся брами сесії соймової та коли там затих гамір боротьби, ми дякуючи за висказані нам признання ваші в сій борбі звертаємо ся до вас з зазивом: До Вас Селяне, Міщане і Робітники належить справа дальшої боротьби за виборчу реформу!... Так закінчили ми переломову сесію галицького Сойму. Вона рушила справу польсько-українську з точки мертвої, з якої не годні були її рушити ніякі угоди. Від тепер станули наші відносини в краю перед питаннєм: або буде наш нарід рівноуправненим співгосподарем в краю або не буде Сойму...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"