"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

17. Отвореннє парляменту.

Другого дня, 17. липня 1911. р. наступило отвореннє парляменту, та дня 18. липня 1911. р. відбуло ся святочне відкриттє обох Палат державної Ради: престольною промовою цісаря в замку. В сій промові згадав цісар одним реченнєм про Галичину, натякуючи про потребу вирішення справи водних доріг.

На вступі нарад Палати послів дня 19. липня 1911. р. зложив наш парляментарний Союз отсю прав недержавну заяву:

„Українські посли з Галичини і Буковини, з приводу отворення нової сесії Державної Ради стверджують, що ревіндикуване в р. 1772. на основі приналежности до угорської корони руське королівство Галичини і Володимири, мало бути на основі найв. декрету з 2. серпня 1830. р. злучене з Буковиною в окрему руську провінцію і мало на основі конституції з 4. марта 1819. р. одержати окремий Сойм.

„Сей природний розвиток, який мав вести до автономії українського народу, перепинило полученнє Галичини і Володимирії з приналежними до чеської корони князівствами Освєнцім і Затор і з великим князівством Краківським. Сим створено стан неприродний, бо території зовсім ріжні під оглядом історичним і національним з діяметрально противними правно-політичними напрямами, злучено в одну провінцію мон-

579

струальних розмірів, а опісля сам український нарід всупереч всім постановам державних основних законів віддано на поталу майоризації в галицькім Соймі. „Таким чином цілий український нарід на його рідній землі позбавлено можности розвитку і спараліжувано його силу, до чого в значній мірі причинило ся австрійське правительство, санкціонуючи виємкові закони для Галичини, утворюючи інституцію польського міністра-земляка та толеруючи самоволю галицької адміністрації. „Так само при вводженню нового виборчого закона сотворено в Галичині спеціяльні постанови для Українців і вкорочено їх права, бо число належних їм мандатів зменшено до половини, а крім того наслідком переведення послідних виборів до Державної Ради в Галичині нелегальним способом, ще більше зменшено припадаюче на Українців мінімальне число мандатів. „Ті факти заставляють нас, представників Українців з Галичини і Буковини, части українського народу, який стоїть при своїй самостійности, заявити, що обстаємо при наших змаганнях, які мають на ціли національно-територіяльну автономію і безпосередну приналежність до австрійської держави, і застерігаємо ся проти штучного, на ніякім історичнім праві неопертого получення, зглядно поділу нашого народу при помочи прінціпу краєвої автономії,— отже протестуємо проти розширення краєвої автономії, проти галицьких виємкових законів і проти зменшення нашого представництва при помочи нелеґального переведення виборів. „З сим застереженнєм вступаємо до Палати послів. Змагати-мемо всіми способами до усунення кривди, заподіяної нашому народови і до відзискання наших політичних і національних прав“. Російсько-національні посли Марків і Курилович внесли своє застереженнє проти позбавлення прав російської мови в Галичині та заявили,

580

що входять до Палати послів, щоби співділати для свого народу, держави і славної династії!... Президентом Палати послів вибрано п. д-ра Сільвестра, члена мімецького національного союза, та п. Юліян Романчук увійшов до президії як один з віцепрезидентів Палати послів.

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

---

Украинские Страницы, http://www.ukrstor.com/ История национального движения Украины 1800-1920ые годы.