"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"

30. Нова филя російської пропаґанди, 1911. р.

Але за те новою филею наступала на Галичину російська національно-реліґійна і політична пропаґанда. Ціль сеї пропаґанди була ясна: шляхом провокаційного насаджування російських аґенд створити на зверх позори переслідування російської нації та приладити притоку для експанзії Росії до Карпат. Се була перша навія хмар до війни між Росією і Австрією. В останних роках оснувано в Галичині уже явні російські орґани, як „Прикарпатская Русь“ і „Голосъ Народа“. Руссофільський о. Маркил Раставецький зі своєю дружиною і п. Стаховичем з російської Думи обїздить з музикою села Коропуж і Хишевичі, щоби демонструвати „русскій народъ“. Православний о. Сандович відправляє богослуження в Грабі коло Ясла,

595

а о. Гудима закладає „молитвенный домъ“ в Залучи коло Снятина. Отже маска скинена, сказав намісник Бобжиньскі видаючи наказ запечатувати ті молитвенні доми... Справа сеї російської пропаґанди в Галичині се не була давна правописна або домашна справа галицьких Руссофілів. Се була вже справа міжнародної політики: антиукраїнської і антиавстрійської. Краєві правительства в Галичині передше підсичували руссофільство, як намісники: граф Лев Пініньскі і граф Андрій Потоцкі,— щоби Українців ослаблювати та у Відні виказувати, що наш орґанізм є закажений московським боляком, та що держава повинна нас винищувати. А тепер вже краєве правительство переконалось, що годі провадити дволичну політику і воно вхопилось методи репресій{В справі православної пропаґанди в Галичині поставив був п. Вол. Сінгалевич інтерпеляцію до міністра віроісповідань і просвіти, в дні 7. грудня 1911. p., щоби звернути увагу центрального правительства на те, що дієсь в краю.}. З приводу сих незначних репресій виступив добродій „славянства“ чеський політик п. Крамарж в обороні „російського“ народу в Галичині та своїми ревеляціями в „Новім Времени“ кинув підозріннє на наших братів в Росії, начеб вони провадили пропаґанду на знищеннє Росії... Посол Семен Вітик назвав у своїй промові в парляменті п. Крамаржа „аґентом“ російського правительства в Австрії, та за те п. Крамарж вислав був п. Вітикови своїх заступників, але опісля присмирнів, і на засіданню австрійської делєґації в дні 29. грудня 1911. р. сказав, що його слова не вірно передало „Новое Время“, бо він навіть осудив переслідування українського руху в Росії, а так само противить ся переслідуванню руссофільства в Австрії. Завдяки п. Крамаржеви — значну часть засідання австрійської делєґації заняла була дебата в українській справі.

596

Наш делєґат п. Цеглинський прояснив як слід справу українську та заявив, що її мож залагодити в Росії і в Австрії. А до п. Крамаржа сказав він, що не бажає, аби сльози жертв на Україні упали каменем на сумлінне п. Крамаржа, як він опинить ся в різкій суперечности зі своїм народом... Буковинський делєґат п. Василько заявив, що Українці не є противні добрим відносинам Австрії до Росії, але жадають, щоби трийцять міліонів українського народу в Росії могло свобідно розвивати ся, та щоби Росія не мішалась до українських справ в Австрії... До тої полемічної дебати вмішав ся був також презес Кола Польського п. Біліньскі та старав ся виказувати шкідність пропаґанди православія в Росії і за кордоном{У своїх Споминах на стор. 225. помішав п. Біліньскі промову п. Крамаржа з неістнуючою делвґаційною промовою п. Короля, бож п. Король не був ніколи членом австрійської делєґації. Тому треба бути оглядним при використовуванню споминів, бо не всякий пише спомини на підставі матеріялів.}. З причини нападів п. Крамаржа проти українства виступили були проти нього п. Масарик і чеські реалісти, жаліючи над сим, що п. Крамарж не розуміє визвольної боротьби українського народу; чеська соціяльна демократія та Народний Зїзд нашого національно-демократичного (народного) сторонництва,— що напятнував був з обуреннєм політичні енунціяції п. Крамаржа проти самостійного розвитку українського народу... Такими способами наші приятелі і наші вороги підносили справу українську як справу європейського значіння...

"Кость Левицький. Iсторiя полiтичноi думки галицьких украiнцiв 1848-1914"