Народний Комітет видав в дні 15. лютого 1912. р. відозву „До руського народу галицької землі!“, з кличами: Проч з Соймом неволі! Хай живе справедлива виборча реформа соймова!...
Та в дні 20. лютого 1912. р. відбулась нарада Ширшого Народного Комітету у Львові, щоби устійнити відношеннє нашої репрезентації до віденського правительства. По незвичайно оживленій дебаті ухвалено:
1) що наші посли — наслідом зірвання переговорів є звільнені від поставленого ними ультімату;
2) щоби наші посли безглядно не годили ся на розширюваннє краєвої автономії;
3) запротестувати і не допустити до сього, щоби правительство предкладало до санкції неважні ухвали соймові;
4) візвати парляментарний Клюб до заостреданя тактики в парляменті;
5) та візвати наш Клюб, щоби домагав ся остаточного полагодження справи оснування українського університету у Львові...
Справою соймової виборчої реформи в Галичині заінтересував ся був цісар і по відроченню галицького Сойму їздив намісник д-р Бобжиньскі зі звітом до Відня, щоби вияснити причини розбиття польсько-українських переговорів.